BICEP
Шаблон:Картка Телескоп BICEP і Масив Кека (Шаблон:Lang-en, «фотографування фонової космічної позагалактичної поляризації») — серія експериментів з дослідження реліктового випромінювання. Вони спрямовані на вимірювання поляризації реліктового випромінювання[1][2] і, зокрема, вимірювання B-моди реліктового випромінювання. Експерименти включали п’ять поколінь приладів: BICEP1 (або просто BICEP), BICEP2, Масив Кека, BICEP3 та Масив BICEP. Всі вони працюють з Антарктиди, зі станції Амундсен-Скотт на Південному полюсі[1], досліджуючи одну й ту саму частину неба навколо південного небесного полюса[1][3].
Установи

Установи, залучені до різних приладів[2][8][9][10][11]:
- Каліфорнійський технологічний інститут (усі експерименти)
- Кардіффський університет (усі експерименти)
- Чиказький університет (усі експерименти)
- Гарвард-Смітсонівський астрофізичний центр (усі експерименти)
- Лабораторія реактивного руху (усі експерименти)
- Шаблон:Не перекладено (усі експерименти)
- Університет Міннесоти (усі експерименти)
- Стенфордський університет (усі експерименти)
- Університет Каліфорнії у Сан-Дієго (BICEP1 і 2)
- Національний інститут стандартів і технологій (BICEP2, Keck Array і BICEP3)
- Університет Британської Колумбії (BICEP2, Keck Array і BICEP3)
- Торонтський університет (BICEP2, Keck Array і BICEP3)
- Кейс-Вестерн-Резерв університет (Keck Array)
BICEP1
Серія експериментів почалася в Каліфорнійському технологічному інституті в 2002 році, коли у співпраці з Лабораторією реактивного руху фізики Шаблон:Не перекладено, Джеймі Бок, Шаблон:Не перекладено і Вільям Гольцапфель розпочали роботу над телескопом BICEP1[12], який під час розробки називався Робінсонівський телескоп фонових гравітаційних хвиль (Шаблон:Lang-en)[1]. Інструмент був вперше описаний у статті 2003 року[13], почав спостереження в січні 2006 року[2] і завершив їх в кінці 2008 року[1].
BICEP1 спостерігав небо на частотах 100 і 150 ГГц (довжина хвилі 3 і 2 мм) з роздільною здатністю 1,0 і 0,7 градусів відповідно. Він мав масив із 98 детекторів (50 на 100 ГГц і 48 на 150 ГГц) для вимірювання поляризації реліктового випромінювання[1] - кожна пара детекторів складала один чутливий до поляризації піксель.
BICEP2

Інструментом другого покоління був BICEP2[14]. Він складався з 512 датчиків (256 пікселів), що працювали на частоті 150 ГГц (довжина хвилі 26 см). Він замінив собою інструмент BICEP1 і спостерігав з 2010 по 2012 рік[15][16].
17 березня 2014 року Гарвард-Смітсонівським астрофізичним центром було оголошено, що BICEP2 виявив B-моди гравітаційних хвиль у ранньому Всесвіті (так звані первісні гравітаційні хвилі)[4][5][6][7][17]. Повідомлялося про виявлення B-мод на рівні Шаблон:Nobr, що відхиляло нульову гіпотезу (Шаблон:Nobr) на рівні 7 сигма (5,9 σ після віднімання фонового випромінювання)[15]. Однак 19 червня 2014 року було повідомлено про зниження рівня довіри до цього результату[18][19]. Перевірена та прийнята до друку стаття з оголошенням про відкриття містила додаток, в якому обговорювався можливий вплив на сигнал з боку космічного пилу[15]. Через неузгодженість знайденої поляризації з даними космічного телескопу Планк[20] інші науковці (наприклад, Девід Сперджел) припускали, що саме космічний пил є найбільш імовірним поясненням виявленого сигналу[21].
Препринт, опублікований командою Планк у вересні 2014 року і прийнятий до друку у 2016 році, надав найточніші вимірювання сигналу від пилу і дійшов висновку, що сигнал від пилу має таку саму силу, як і сигнал, отриманий командою BICEP2[22][23]. 30 січня 2015 року було опубліковано спільний аналіз даних BICEP2 і Planck, і Європейське космічне агентство оголосило, що сигнал можна повністю віднести до пилу в Чумацькому Шляху[24]. BICEP2 об’єднав свої дані з Масивом Кека і Планком у спільному аналізі. Публікація в Physical Review Letters у березні 2015 року встановила обмеження на відношення тензора до скаляра Шаблон:Nobr[25]
Масив Кека
| Інструмент | Рік закінчення |
Частота | Роздільна здатність |
Датчиків (пікселів) |
Посилання |
|---|---|---|---|---|---|
| BICEP1 | 2008 | 100 ГГц | 0,93° | 50 (25) | [1][2] |
| 150 ГГц | 0,60° | 48 (24) | [1] | ||
| BICEP2 | 2012 | 150 ГГц | 0,52° | 500 (250) | [15] |
| Масив Кека | 2011 | 150 ГГц | 0,52° | 1488 (744) | [3][26] |
| 2012 | 2480 (1240) | ||||
| 2018 | 1488 (744) | [26] | |||
| 95 ГГц | 0,7° | 992 (496) | |||
| BICEP3 | — | 95 ГГц | 0,35° | 2560 (1280) | [27] |

Безпосередньо поруч із телескопом BICEP у будівлі обсерваторії Мартіна Померанца на Південному полюсі була невикористана телескопічна опора, яка раніше була зайнята інтерферометром DASI[28]. Масив Кека був створений, щоб скористатися перевагами цього більшого кріплення телескопа. Цей проєкт було профінансовано сумою 2,3 мільйона доларів від Шаблон:Не перекладено, а також від Національного наукового фонду, Шаблон:Не перекладено, Фонду Джеймса і Неллі Кілрой та Фонду Барзана[2]. Проєкт спочатку очолював Шаблон:Не перекладено[2].
Масив Кека складається з п’яти поляриметрів. Перші три почали спостереження австралійським літом 2010–11 року, а в 2012 році додалися ще два. Спочатку всі поляриметри спостерігали на 150 ГГц, але 2013 року два з них були переведені на частоту 100 ГГц. Кожен поляриметр містить з рефракторний телескоп, охолоджуваний до 4 К охолоджувачем із імпульсною трубкою, і 512 датчиків, розташованих у фокальній площині та охолоджуваних до 250 мК. Таким чином, весь масив загалом містить 2560 детекторів, тобто 1280 пікселів для вимірювання поляризації[3].
У жовтні 2018 року було оголошено перші результати масиву Кека (у поєднанні з даними BICEP2), отримані на основі спостережень до сезону 2015 року включно. Це дало верхню межу космологічних B-мод на рівні (рівень довіри 95%), а включення даних космічного телескопа Планк знижувало межу до [29]. У жовтні 2021 року було оголошено про надання нових результатів (на рівні достовірності 95%) на основі сезону спостережень BICEP/Keck 2018 у поєднанні з даними Planck і WMAP[30][31].
BICEP3
Після завершення будівництва масиву Keck у 2012 році продовжувати експлуатацію BICEP2 було нерентабельно. Натомість на тому ж кріпленні було встановлено новий, значно більший телескоп BICEP3.
Він проводить спостереження на частоті 95 ГГц, містить 2560 детекторів (стільки ж, як всі 5 телескопів решітки Кека разом узяті), і має діаметр 68 см[32], забезпечуючи приблизно вдвічі збиральну площу, ніж весь масив Кека[33]. Він був встановлений в січні 2015 року[34]. BICEP3 став прототипом масиву BICEP[35].
Масив BICEP
На зміну Масиву Кека приходить Масив BICEP, який складається з чотирьох телескопів, схожих на BICEP3, на спільному кріпленні, що працюють на частотах 30/40, 95, 150 і 220/270 ГГц[36]. Монтаж почався між сезонами спостережень 2017 і 2018 років і має бути завершений до сезону 2020 року[37][38].
Очікується, що він виміряє поляризазію реліктового випромінбвання на рівні σ < 0,005Шаблон:R.
Література
- Шаблон:Cite Q. (Книга про BICEP1 і BICEP2, написана одним з керівників проєкту.)
Примітки
Посилання
- ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 1,6 1,7 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюbicep_caltechне вказано текст - ↑ 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюCaltechPressReleaseне вказано текст - ↑ 3,0 3,1 3,2 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюkeck_instrumentне вказано текст - ↑ 4,0 4,1 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюBICEP2-2014не вказано текст - ↑ 5,0 5,1 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюNASA-20140317не вказано текст - ↑ 6,0 6,1 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюNYT-20140317не вказано текст - ↑ 7,0 7,1 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюNYT-20140324не вказано текст - ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюbicep1_collaborationне вказано текст - ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюbicep2_collaborationне вказано текст - ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюkeck_collaborationне вказано текст - ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюbicep3_collaborationне вказано текст - ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвою2002NSFgrantне вказано текст - ↑ Шаблон:Cite journal
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюbicep2не вказано текст - ↑ 15,0 15,1 15,2 15,3 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюBICEP2_2014_1не вказано текст - ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюBICEP2_2014_2не вказано текст - ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюbmodesне вказано текст - ↑ Шаблон:Cite news
- ↑ Шаблон:Cite news
- ↑ Шаблон:Cite journal
- ↑ Шаблон:Cite web
- ↑ Шаблон:Cite journal
- ↑ Шаблон:Cite news
- ↑ Шаблон:Cite journal
- ↑ Шаблон:Cite journal
- ↑ 26,0 26,1 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюkeckне вказано текст - ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюbicep3не вказано текст - ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюkainanmaophoне вказано текст - ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюkeck_xне вказано текст - ↑ Шаблон:Cite journal
- ↑ Шаблон:Cite journal
- ↑ Updates from the BICEP/Keck Array Collaboration Zeeshan Ahmed KIPAC, Stanford University 08 June 2015
- ↑ Шаблон:Cite journal
- ↑ Шаблон:Cite news
- ↑ Шаблон:Cite web
- ↑ Шаблон:Cite journal
- ↑ Шаблон:Cite web
- ↑ Шаблон:Cite magazine