2-Нафтол

Шаблон:Chembox GHS 2-Нафтол (β-нафтол) — органічна сполука з формулою $\mathrm{C}{\phantom{A}}_{10}\mathrm{H}{\phantom{A}}_7-\mathrm{O}\mathrm{H}$ із класу фенолів. Є похідною нафталену, в якій атом H у β-позиції заміщений на гідроксильну групу. Ізомер 1-нафтолу.

Міститься в кам'яновугільній смолі в маленьких кількостях.

Фізичні властивості

2-Нафтол

2-Нафтол має вигляд білої твердої речовини. Під дією повітря і світла темнішає. Запах — слабкий фенольний. Дуже добре розчиняється в етанолі та діетиловому етері, трохи гірше — в бензені та хлороформі. У воді розчиняється дуже погано.

Отримання

З 2-нафталенсульфокислоти

2-Нафтол отримують лужним сплавленням 2-нафталенсульфокислоти:

$\mathrm{C}{\phantom{A}}_{10}\mathrm{H}{\phantom{A}}_7-\mathrm{S}\mathrm{O}{\phantom{A}}_3\mathrm{H}+\mathrm{N}\mathrm{a}\mathrm{O}\mathrm{H}⟶\mathrm{C}{\phantom{A}}_{10}\mathrm{H}{\phantom{A}}_7-\mathrm{O}\mathrm{H}+\mathrm{N}\mathrm{a}\mathrm{H}\mathrm{S}\mathrm{O}{\phantom{A}}_3$

Спочатку натрієву сіль кислоти поступово додають до 50 % розчину натрій гідроксиду при температурі 300 °C, далі нагрівають до 320 °C. Після завершення реакції розплав виливають в воду, додають розведену сульфатну кислоту до рН 8 при температурі більше 100 °C, 2-нафтол у рідкому вигляді відділяють і вакуум-дистилюють. Загальний вихід складає 70 %, починаючи з нафталену.

З ізопропілнафталену

Також отримують окисненням 2-ізопропілнафталену, який отримують ізомеризацією 1-ізопропілнафталену. Спочатку утворюється гідропероксид, який далі розпадається на 2-нафтол та ацетон:

Реакції алкілювання та ізомеризація проводять в присутності фосфатної кислоти при температурі до 240 °C. Окиснення 2-ізопропілнафталену до гідропероксиду проводять при температурі 90—110 °С в присутності каталізатору. Розщеплюється гідропероксид за допомогою розведеної сульфатної кислоти.

Інші методи

Ще один спосіб отримання 2-нафтолу — гідроліз 2-хлоронафталіну.

Хімічні властивості

Реакції за участі гідроксильної групи

Гідроксильна група має кислотні властивості. Може взаємодіяти з лугами, утворюючи солі:

$\mathrm{C}{\phantom{A}}_{10}\mathrm{H}{\phantom{A}}_7-\mathrm{O}\mathrm{H}+\mathrm{O}\mathrm{H}{\phantom{A}}^{-}\stackrel{-\rightharpoonup }{\leftharpoondown }\mathrm{C}{\phantom{A}}_{10}\mathrm{H}{\phantom{A}}_7-\mathrm{O}{\phantom{A}}^{-}+\mathrm{H}{\phantom{A}}_2\mathrm{O}$

При взаємодії зі спиртами утворює етери, а з ангідридами чи хлороангідридами карбонових кислот — естери:

$\mathrm{C}{\phantom{A}}_{10}\mathrm{H}{\phantom{A}}_7-\mathrm{O}\mathrm{H}+\mathrm{R}-\mathrm{O}\mathrm{H}\stackrel{-\rightharpoonup }{\leftharpoondown -}[\mathrm{H}{\phantom{A}}^{+}]\mathrm{C}{\phantom{A}}_{10}\mathrm{H}{\phantom{A}}_7-\mathrm{O}\mathrm{R}+\mathrm{H}{\phantom{A}}_2\mathrm{O}$

$\mathrm{C}{\phantom{A}}_{10}\mathrm{H}{\phantom{A}}_7-\mathrm{O}\mathrm{H}+\mathrm{R}-\mathrm{C}\mathrm{O}-\mathrm{X}⟶\mathrm{C}{\phantom{A}}_{10}\mathrm{H}{\phantom{A}}_7-\mathrm{O}-\mathrm{C}\mathrm{O}-\mathrm{R}+\mathrm{H}\mathrm{X}$ (X = Cl, O-CO-R)

При взаємодії з диметилтіокарбамілхлоридом в лужному середовищі утворюється 2-нафтилдиметилтіокарбамат, з якого потім можна отримати 2-нафталентіол:

$\mathrm{C}{\phantom{A}}_{10}\mathrm{H}{\phantom{A}}_7-\mathrm{O}\mathrm{H}+\mathrm{C}\mathrm{l}-\mathrm{C}\mathrm{S}-\mathrm{N}(\mathrm{C}\mathrm{H}{\phantom{A}}_3){\phantom{A}}_2⟶[\mathrm{O}\mathrm{H}{\phantom{A}}^{-}]\mathrm{C}{\phantom{A}}_{10}\mathrm{H}{\phantom{A}}_7-\mathrm{O}-\mathrm{C}\mathrm{S}-\mathrm{N}(\mathrm{C}\mathrm{H}{\phantom{A}}_3){\phantom{A}}_2+\mathrm{H}\mathrm{C}\mathrm{l}$

Реакція з фосфор пентахлоридом при відносно низькій температурі утворює три-2-нафтилфосфат, а при 150 °C продуктом є 2-хлоронафтален.

При реакції з аміаком в присутності гідросульфіту натрію відбувається реакція Бухерера і утворюється 2-нафтиламін:

Аналогічно, реакція з аніліном веде до утворення 2-нафтилфеніламіну.

Реакції за участі ароматичного кільця

Електрофільне заміщення

Легко вступає в реакції електрофільного заміщення.

При хлоруванні гіпохлоритом натрію утворюється 1-хлоро-2-нафтол. При застосуванні сульфурил хлориду (SO₂Cl₂) може утворитися 1,4-дихлоро-2-нафтол. А розчин хлору в натрій карбонаті утворює 8-хлоро-2-нафтол.

При бромуванні в оцтовій кислоті утоврюється 1-бромо-2-нафтол, за наявності більшої кількості брому утворюється 1,6-дибромо-2-нафтол, який може дебромуватися в присутності розведеної кислоти, утворюючи 6-бромо-2-нафтол. При надлишку брому і температурі 100 °C утворюється 1,5,6-трибромо-2-нафтол, а також 1,3,5,6-тетрабромо-2-нафтол.

Сульфування при 0 °C веде до утворення 3-гідроксинафтален-1-сульфокислоти, тобто сульфогрупа вступає в мета-положення до гідроксигрупи.

Реагує з діоксидом азоту (нітрування) з утворенням 1-нітро-2-нафтолу. Оскільки нітрогрупа — дезактувуючий замісник, друга нітрогрупа вступає в інше кільце, утворюючи 1,6-динітро-2-нафтол. При застовуванні концентрованого розчину нітратної кислоти в оцтовій кислоті одразу утворюється 1,6-динітро-2-нафтол.

Також вступає у реакції азосполучення в положення 1.

Окісно-відновні реакції

При окисненні хлоридом феруму(III) утворюється 2,2'-дигідрокси-1,1'-бінафтил:

Може відновлюватися воднем у присутності каталізатору чи натрієм. При цьому утворюється переважно 1,2,3,4-тетрагідро-2-нафтол.

Застосування

Барвник Пара червоний. Утворюється при взаємодії 2-нафтолу з 4-нітрофенілдіазонієм.

Застосовується для отримання азобарвників, таких як Судан, Кислотний помаранчевий 7.

• 
  Кислотний помаранчевий 7
• 
  Судан I
• 
  Судан II
• 
  Пара червоний

Метилові та етилові етери нафтолу застосовуються для виготовлення ліків. Продукт реакції з хлороцтовою кислотою, 2-нафтоксиоцтова кислота, є стимулятором росту фруктів, а 2-гідроксиетиловий етер 2-нафтолу —заспокійливе для тварин.

Токсичність

2-Нафтол токсичний. Подразнює шкіру і дихальні шляхи, пошкоджує кров та нирки. При довготривалому впливі пошкоджує печінку, кров, нервову систему, травний тракт. Про репродуктивну токсичність та канцерогенність невідомо.