Хлорид ртуті(I)

Хлорид ртуті(I), хлорид диртуті(2+), також каломель, дихлорид диртуті — неорганічна сполука з формулою $\mathrm{H}{\mathrm{g}}_{\mathrm{2}}\mathrm{C}{\mathrm{l}}_{\mathrm{2}}$, сполука ртуті і хлору. Відноситься до класу бінарних сполук, може розглядатися як димер солі одновалентної ртуті і хлоридної кислоти. Кристалічна речовина білого кольору.

Знаходження в природі

Хлорид ртуті(I) в природі зустрічається у вигляді мінералу каломелі (застаріла назва — рогова ртуть). Колір мінералу від світло-жовтого до коричневого, твердість за шкалою Мооса 1,5-2.

Фізичні властивості

Хлорид ртуті(I) — кристалічна речовина білого кольору, на світлі темніє. Легколеткий, не розчиняється у воді (розчинність 3,4 Шаблон:E г/л), етанолі, етері; розчиняється у бензені, піридині. Не утворює кристалогідратів. Переганяється з розкладанням при температурі 383–400 °C.

Має тетрагональну сингонію кристалічної ґратки (просторова група I 4/mmm,a= 0,445 нм,с= 1,089 нм, Z=2).

Отримання

Хлорид ртуті(I) може бути отримано:

• за допомогою реакцій іонного обміну, наприклад осадженням хлоридом калію з розчину нітрату диртуті(2+) в розведеній нітратній кислоті

$\mathrm{H}{\mathrm{g}}_{\mathrm{2}}\mathrm{(}\mathrm{N}{\mathrm{O}}_{\mathrm{3}}{\mathrm{)}}_{\mathrm{2}}\mathrm{+}\mathrm{2}\mathrm{K}\mathrm{C}\mathrm{l}\mathrm{⟶}\mathrm{H}{\mathrm{g}}_{\mathrm{2}}\mathrm{C}{\mathrm{l}}_{\mathrm{2}}\mathrm{\downarrow }\mathrm{+}\mathrm{2}\mathrm{K}\mathrm{N}{\mathrm{O}}_{\mathrm{3}}$

• Взаємодією хлориду ртуті (II) і металевої ртуті при високій температурі

$\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{C}{\mathrm{l}}_{\mathrm{2}}\mathrm{+}\mathrm{H}\mathrm{g}\stackrel{250-300{}^{\circ }C}{\to }\mathrm{H}{\mathrm{g}}_{\mathrm{2}}\mathrm{C}{\mathrm{l}}_{\mathrm{2}}$

• Взаємодією хлориду ртуті (II) з ціанідом ртуті(II):

$\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{C}{\mathrm{l}}_{\mathrm{2}}\mathrm{+}\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{(}\mathrm{C}\mathrm{N}{\mathrm{)}}_{\mathrm{2}}\stackrel{70-120^{\circ }C}{\to }\mathrm{H}{\mathrm{g}}_{\mathrm{2}}\mathrm{C}{\mathrm{l}}_{\mathrm{2}}\mathrm{+}{\mathrm{C}}_{\mathrm{2}}{\mathrm{N}}_{\mathrm{2}}$

Хімічні властивості

Хлорид ртуті(I) не реагує з лугами.

Окиснюється до сполук ртуті(II):

• В гарячій концентровані сульфатній кислоті

$\mathrm{H}{\mathrm{g}}_{\mathrm{2}}\mathrm{C}{\mathrm{l}}_{\mathrm{2}}\mathrm{+}\mathrm{2}{\mathrm{H}}_{\mathrm{2}}\mathrm{S}{\mathrm{O}}_{\mathrm{4}}\mathrm{⟶}\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{C}{\mathrm{l}}_{\mathrm{2}}\mathrm{+}\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{S}{\mathrm{O}}_{\mathrm{4}}\mathrm{\downarrow }\mathrm{+}\mathrm{S}{\mathrm{O}}_{\mathrm{2}}\mathrm{\uparrow }\mathrm{+}\mathrm{2}{\mathrm{H}}_{\mathrm{2}}\mathrm{O}$

• В гарячій концентрованій нітратній кислоті

$\mathrm{H}{\mathrm{g}}_{\mathrm{2}}\mathrm{C}{\mathrm{l}}_{\mathrm{2}}\mathrm{+}\mathrm{4}\mathrm{H}\mathrm{N}{\mathrm{O}}_{\mathrm{3}}\mathrm{⟶}\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{C}{\mathrm{l}}_{\mathrm{2}}\mathrm{+}\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{(}\mathrm{N}{\mathrm{O}}_{\mathrm{3}}{\mathrm{)}}_{\mathrm{2}}\mathrm{+}\mathrm{2}\mathrm{N}{\mathrm{O}}_{\mathrm{2}}\mathrm{\uparrow }\mathrm{+}\mathrm{2}{\mathrm{H}}_{\mathrm{2}}\mathrm{O}$

Відновлюється до металевої ртуті сильними відновниками, наприклад хлоридом стануму(II) в хлоридній кислоті:

$\mathrm{H}{\mathrm{g}}_{\mathrm{2}}\mathrm{C}{\mathrm{l}}_{\mathrm{2}}\mathrm{+}\mathrm{S}\mathrm{n}\mathrm{C}{\mathrm{l}}_{\mathrm{2}}\mathrm{+}\mathrm{2}\mathrm{H}\mathrm{C}\mathrm{l}\mathrm{⟶}\mathrm{2}\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{\downarrow }\mathrm{+}{\mathrm{H}}_{\mathrm{2}}\mathrm{[}\mathrm{S}\mathrm{n}\mathrm{C}{\mathrm{l}}_{\mathrm{6}}\mathrm{]}$

Дисмутує на металеву ртуть і сполуки ртуті(II):

• в розбавлених кислотах (повільно) або при нагріванні вище 400 °C

$\mathrm{H}{\mathrm{g}}_{\mathrm{2}}\mathrm{C}{\mathrm{l}}_{\mathrm{2}}\mathrm{⟶}\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{C}{\mathrm{l}}_{\mathrm{2}}\mathrm{+}\mathrm{H}\mathrm{g}$

• в розчині аміаку

$\mathrm{H}{\mathrm{g}}_{\mathrm{2}}\mathrm{C}{\mathrm{l}}_{\mathrm{2}}\mathrm{+}\mathrm{2}\mathrm{(}\mathrm{N}{\mathrm{H}}_{\mathrm{3}}\mathrm{\cdot }{\mathrm{H}}_{\mathrm{2}}\mathrm{O}\mathrm{)}\mathrm{⟶}\mathrm{[}\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{(}\mathrm{N}{\mathrm{H}}_{\mathrm{2}}\mathrm{)}\mathrm{C}\mathrm{l}\mathrm{]}\mathrm{\downarrow }\mathrm{+}\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{\downarrow }\mathrm{+}\mathrm{N}{\mathrm{H}}_{\mathrm{4}}\mathrm{C}\mathrm{l}\mathrm{+}\mathrm{2}{\mathrm{H}}_{\mathrm{2}}\mathrm{O}$

При температурі сублімації в газовій фазі частково розкладається з утворенням хлориду ртуті(I):

$\mathrm{H}{\mathrm{g}}_{\mathrm{2}}\mathrm{C}{\mathrm{l}}_{\mathrm{2}}\mathrm{\rightleftarrows }\mathrm{2}\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{C}\mathrm{l}$

Застосування

Хлорид ртуті(I) використовується для виготовлення каломельного електроду порівняння, як антисептик, як каталізатор, для синтезу ртутьорганічних сполук. У сучасній медицині не застосовують через її токсичність.

Токсичність

Хлорид ртуті(I) є помірно-токсичною для теплокровних речовиною: LD₅₀ для щурів 210 мг/кг (пероральна), 1500 мг/кг (дермальна). Викликає подразнення шкіри, слизових оболонок, сильне подразнення очей. При попаданні всередину організму головним чином уражаються печінка, нирки, ШКТ, ЦНС. Дуже токсичний для водних організмів: LC₅₀ для Daphnia magna становить 0,002 мг/л протягом 48 год

ГДК (у перерахунку на Hg) становить: у повітрі робочої зони 0,2 мг/м³, в атмосферному повітрі 0,0003 мг/м³, у воді водойм 0,001 мг/л.