Теорія оптимального фуражування

Класична біологічна теорія оптимального фуражування, незалежно розроблена в 1966 році Робертом МакАртуром і Еріком Піанкою (Шаблон:Lang-en) — стверджує, що вибір їжі тваринами залежить від наступних чинників: часу на пошук їжі і часу на обробку їжі. Теорія постулювала, що тварина прагне максимізувати швидкість споживання енергії Е, яку вона отримує з їжі:

$V=\frac{E}{t_1+t_2}\to max$, де

E — кількість енергії виду здобичі

t₁ — час пошуку здобичі

t₂ — час обробки здобичі.

В цілому, поведінка тварин розвиватиметься у напрямі вибору тієї стратегії, яка забезпечить найвищу швидкість споживання енергії V. Якщо тварина витратить більше енергії на пошук і обробку нового виду здобичі, то вона обмежить різноманітність живлення (звузить діапазон дієти) Так, при $t_1>t_2$ тварина стає універсалом, а при $t_1<t_2$ вибір здобичі буде вузько спеціалізованим.

Ресурси Інтернету

• Теорія оптимального фуражування Шаблон:Webarchive