Теорема Піто
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Теоре́ма Піто́ — теорема планіметрії, носить ім'я французького інженера Анрі Піто (Шаблон:Lang-fr, 1695–1771), який опублікував її у 1725 році[1].
Теорема
Теорема формулюється наступним чином: Шаблон:Теорема
Зворотне формулювання було запропоноване Якобом Штейнером у 1846 році: Шаблон:Теорема
Ця властивість випливає з того, що два прямі відрізки прямих, що перетинаються між собою і є дотичними до кола, між точкою перетину і точкою дотику мають однакову довжину PA = PB (див. рисунок).
Примітки
Джерела
- Pierre Humbert L'œuvre mathématique d'Henri Pitot Шаблон:Webarchive / Revue d'histoire des sciences et de leurs applications, no 6, 1953, p. 322–328. Шаблон:Ref-fr
- Ефремов Д. Е. Новая геометрия треугольника. — Одесса: Типографія Бланкоиздательства М. Шпенцера, Ямская д. № 64, 1902. — 334 с. Шаблон:Ref-ru
- ↑ Henri Pitot Propriétés élémentaires des polygones circonscrits autour du cercle Шаблон:Webarchive / Histoire de l'Académie royale des sciences avec les mémoires de mathématique et de physique tirés des registres de cette Académie, 1725, p. 45-47 Шаблон:Ref-fr