Реактивний рух

Шаблон:Перенаправлено Шаблон:UniboxРеактивний рух — рух, який виникає за рахунок відкидання частини маси тіла із певною швидкістю.

За законом збереження імпульсу, при відокремленні від тіла масою $M$ його частини з масою $m$ зі швидкістю $v$, саме тіло набуває швидкості $V$, яку можна розрахувати за формулою

$(M-m)V+mv=0$,

а, отже,

$V=-\frac{mv}{M-m}$

Швидкість V направлена у напрямку, протилежному руху відкинутого тіла. Вона тим більша, чим більша маса відкинутого тіла та його швидкість.

В реальних випадках реактивний рух виникає за рахунок сталого викидання газів, які утворюються при спалюванні палива. При цьому маса тіла змінюється безперервно. Спалювання забезпечує високу швидкість витоку газу.

У загальному випадку, коли від тіла безперервно відділяється і приєднується певна маса, реактивний рух описується рівнянням Мещерського.

Застосування й винайдення

Реактивний рух застосовується в реактивному двигуні, одному з найпоширеніших типів двигунів літальних апаратів. Реактивний двигун є варіантом газової турбіни. Повітря, проходячи крізь приймач спереду, стискується компресором або гвинтом і подається у камеру згоряння. Впорскується і згорає паливо (зазвичай, гас). Гарячий газ розширюється і обертає турбіну, що керує компресором, і виходить із сопла з дуже великою швидкістю, викликаючи ефект "віддачі" та прискорюючи літальний апарат у протилежний бік.

У 1930 р. курсант Британських королівських військово-повітряних сил Френк Віттл запатентував конструкцію реактивного двигуна. До 1937 року винахідник побудував його і випробував на землі. Цей двигун міг розвивати тягу 3800 кН. Саме цей двигун і був першим реактивним двигуном. Приблизно у той же час німецький інженер Ганс фон Огайн створив подібний двигун, що у 1939 році був встановлений на літаку «Гайнкель 176».

Література

• Шаблон:Cite book, 516 с.

Шаблон:Refimprove Шаблон:Стиль Шаблон:Physics-stub Шаблон:Missile-stub