Радіаційний контроль

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Проблеми Шаблон:Упорядкувати Радіаційний неруйнівний контроль - контроль за дотриманням норм радіаційної безпеки й основних санітарних правил роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання. Заснований на реєстрації й аналізі проникаючого іонізуючого випромінювання після взаємодії його з об'єктом контролю. Найбільш широко використовують для контролю рентгенівське і гамма-випромінювання.

Загальний опис

Усі радіаційні методи контролю засновані на законі послаблення інтенсивності випромінювання, яке проходить через контрольований об'єкт. За результатами виміру інтенсивності випромінювання визначають наявність у ньому дефектів - раковин, включень тощо.

  • Рентгенівське, γ-випромінювання й гальмівне випромінювання - високочастотні електромагнітні хвилі, які розповсюджуються із швидкістю світла у вакуумі;
  • α-випромінювання - потоки ядер гелію (24He);
  • β-випромінювання - потоки електронів або позитронів;
  • Нейтронне (протонне) випромінювання - потоки нейтронів (протонів), які виникають за ядерних реакцій.

Таким чином, при радіаційному контролі в якості джерел іонізуючих випромінювань обираються рентгенівські апарати (рентгенівські трубки), прискорювачі заряджених частинок (електронів) та радіоактивні ізотопи.

Рентгенівські апарати є джерелами характеристичного й гальмівного випромінювань у широкому діапазоні енергій (0,5-100 кеВ).

Нехай f(x) - коефіцієнт поглинання рентгенівських променів об'єктом у точці x, тобто

ΔII=f(x)Δx.

Через I0 позначається інтенсивність прямолінійного променя L, через I1 - його інтенсивність після проходження через тіло. В силу закону Бугера-Ламберта-Бера маємо

I0I=exp{Lf(x)dx},

тобто в результаті сканування отримуються лінійні інтеграли функції f по кожній з прямих L.

Алгебраїчний метод реконструкції

Методи Фур'є ставлять перед собою задачу відновлення об'єкту у зворотному просторі, тоді як алгебричні методи діють завжди у прямому просторі. Чинником правильності реконструкції об'єкту у алгебричних методах є співпадання отриманих у експерименті рентгенівських проєкцій, із проєкціями, отриманими від відновленого об'єкта.

Алгебричні методи реконструкції мають на увазі задачу томографії як систему лінійних рівнянь:

WV=P,

де V - невідомий стовпець розмірності N×1, який містить значення усіх N=n3 значень рентгенооптичної щільності елементів об'єму (вокселів) у n×n×n сітці реконструкції;

P - вектор, який складається з R×1 елементів й містить усі дані усіх проєкцій, R=M×Rm, де M - число проєкцій, Rm - число елементів у одній проєкції;

W - матриця розміром R×N, яка містить вагові коефіцієнти wij, кожний з яких представляє міру впливу елемента об'єму vj на промінь ri, який проходить через пікель pi.

Таким чином, рівняння переписується як:

{w11v1+w12v2+w13v3+...+w1NvN=p1,w21v1+w22v2+w23v3+...+w2NvN=p2,........................................,wM1v1+wM2v2+wM3v3+...+wMNvN=pM.

W - прямокутна матриця великих розмірів і знайти рішення напряму

V=W1P не представляється можливим.

Для вирішення подібних систем використовується метод Кацзмарза. [1]

Застосування

Даний вид застосовується під час контролю технологічних трубопроводів, металоконструкцій, технологічного обладнання зі сталі, кольорових металів і матеріалів в різних галузях промисловості та будівельного комплексу.

Радіографічний контроль застосовують для виявлення в зварних з'єднаннях тріщин, непроварень, пор, шлакових, вольфрамових, окисних і інших включень. Радіографічний контроль застосовують також для виявлення пропалень, підрізів, оцінки величини опуклості кореню шва, недоступних для зовнішнього огляду.

Див. також

Примітки

Шаблон:Reflist