Принцип суперпозиції (квантова механіка)

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Фізична теорія При́нцип суперпози́ції — одна із фундаментальних засад квантової механіки. Згідно з принципом суперпозиції, якщо квантова система може перебувати в станах ψ1 і ψ2, то вона може перебувати також і в стані aψ1+bψ2, де a та b — будь-які комплексні числа, які задовільняють умову нормування |a|2+|b|2=1.

Приклад

Принцип суперпозиції може звучати незвично для людини, вихованої на класичній фізиці, але його розуміння є необхідним для розуміння квантової механіки.

Розглянемо, наприклад, частку, яка в одному стані має імпульс 𝐩1 (позначимо його кет-вектором |𝐩1), а в іншому імпульс 𝐩2 (позначимо його |𝐩2). Згідно із принципом суперпозиції дана частка може також перебувати, наприклад, у стані |𝐩1+|𝐩2. Яким у такому випадку буде імпульс частинки? Висновок квантової механіки полягає в тому, що імпульс в такому стані невизначений. Якщо його виміряти, то можна з однаковою ймовірністю отримати або значення 𝐩1, або ж значення 𝐩2.

Таким чином, приходимо до важливого для квантової механіки висновку, що для квантової системи значення фізичної змінної може бути невизначеним.

Система, що складається з двох частин

Для системи, що складається з двох частин, імовірності координат q1 першої частини незалежні від імовірності координат q2 другої частини, тому розподіл ймовірностей для системи в цілому повинен дорівнювати добутку імовірності її частин. Тобто, хвильова функція Ψ12 (q1,q2) системи може бути представлена у вигляді добутку хвильових функцій Ψ1 (q1) та Ψ2 (q2) її частин.

Ψ12 (q1,q2) = Ψ1 (q1)  Ψ2 (q2) .

Див. також

Джерела