П'єр де Монмор
Шаблон:Науковець П'єр де Монмо́р (Шаблон:Lang-fr; 27 жовтня 1678, Париж — 7 жовтня 1719,) — французький математик, член Лондонського королівського товариства (1715), Французької академії наук (1716), зробив значний внесок у становлення теорії ймовірностей.
Біографія
П'єр Ремон (титул «де Монмор» він отримав значно пізніше) народився в Парижі в аристократичній родині. Батько — Франсуа Ремон (Шаблон:Lang-fr), мати — Маргеріт Ралі (Шаблон:Lang-fr). Батько бажав бачити сина юристом, і П'єр почав вивчати правознавство, але вирушив до Англії, а звідти до Німеччини. Під керівництвом Ніколя Мальбранша освоював філософію і картезіанську фізику, але врешті присвятив себе математиці. До Франції повернувся у 1699 році.
Після смерті батька отримав великий спадок; 1704 року купив замок Шато-де-Монмор і з цього часу називався «П'єр Ремон де Монмор». Листувався з багатьма відомими математиками свого часу: Лейбніцем, Муавром, Миколою I Бернуллі, Тейлором та іншими; чимало з них гостювали в замку де Монмор. У 1715 році, під час чергового візиту до Англії, П'єр Де Монмор був обраний членом Королівського товариства, і в 1716 році став членом Французької академії наук.
Знаний завдяки публікації 1708 року книги «Досвід дослідження азартних ігор» (Шаблон:Lang-fr), перевиданої з доповненнями 1713 року; ця книга містила дослідження ймовірності виграшу в азартних іграх за теорією перерахування.
Також цікавився скінченними різницями. У 1713 році вивів формулу для обрахунку суми кінцевого n складника послідовності
де Δ є диференційним оператором.
Помер від натуральної віспи під час її епідемії 1719 року.[1]
Публікації
