Оксид срібла(I)
Шаблон:Речовина Шаблон:About Окси́д срі́бла(I), Арге́нтум(I) окси́д — неорганічна бінарна сполука з формулою Ag2O.
Фізичні властивості
Ag2O практично не розчиняється у більшості відомих розчинників[1], виключаючи ті, з якими він взаємодіє хімічно. У воді він утворює незначне число іонів Ag(OH) 2-[2]. Іон Ag+ гідролізується дуже слабко (1:40 000); у водному розчині аміаку розкладається з утворенням розчинних похідних.
Фоточутливий. При температурі вище 280 °C розкладається.[1]
Отримання
Оксид може бути отриманий взаємодією нітрату срібла з лугом у водному розчині:
Це пов'язано з тим, що утворений під час реакції гідроксид срібла(I) швидко розкладається на оксид та воду[3]:
- (pK = 2.875[4])
Більш чистий оксид срібла(I) може бути отриманий внаслідок анодного окислення металевого срібла в дистильованій воді[5].
Хімічні властивості
Оксид срібла поступово чорніє на світлі, розкладаючись на прості речовини. При нагріванні ця реакція відбувається активніше:
Свіжий осад Ag2O легко взаємодіє з кислотами:
- ,
де HX = HF, HCl, HBr, HI, CF3COOH. Також Ag2O реагує з розчинами хлоридів лужних металів, утворюючи хлорид срібла і відповідний луг[6][2].
В суспензіях оксид здатен відновлюватися до металу під дією водню, пероксиду водню, оксиду вуглецю CO:
Ag2O взаємодіє із розчинами ціанідів та амоніаку, утворюючи координаційні сполуки, в яких атом срібла утримує два ліганди:
Продукт останньої реакції, гідроксид діаммінсрібла, з часом розкладається з утворенням іміду срібла, який може легко детонувати:
Оксид срібла є активним окисником по відношенню до сполук хрому, альдегідів, галогенопохідних вуглеводнів:
Застосування
У вигляді суспензій оксид срібла(I) використовується в медицині як антисептик. У поєднанні з оксидами CuO та MnO2 є ефективним каталізатором окиснення оксиду вуглецю CO за кімнатної температури, завдяки чому широко застосовується у виробництві протигазів.
Примітки
Посилання
- Розкладання оксиду при нагріванні Шаблон:Webarchive Шаблон:Ref-enШаблон:Перевірено
- Шаблон:Книга Шаблон:Ref-en
- Шаблон:Книга Шаблон:Ref-ru
- ↑ 1,0 1,1 Merck Index of Chemicals and Drugs Шаблон:Webarchive, 14th ed. monograph 8521
- ↑ 2,0 2,1 Шаблон:Cite book Advanced Inorganic Chemistry by Cotton and Wilkinson, 2nd ed. p1042
- ↑ Holleman, A. F.; Wiberg, E. Inorganic Chemistry. — Academic Press: San Diego, 2001. —ISBN 0-12-352651-5.
- ↑ Шаблон:Cite journal
- ↑ Патент РФ № 2390583
- ↑ General Chemistry by Linus Pauling, 1970 Dover ed. p703-704