Метод Резерфордівського розсіяння назад

Резерфордівське розсіяння назад — метод елементного аналізу приповерхневих шарів речовини на основі резерфордівського розсіяння швидких заряджених частинок, зазвичай альфа-частинок або протонів.

Фізичні засади

При зіткненні швидкої зарядженої частинки (іона) з ядром атома мішені, частинка втрачає енергію, передаючи її ядру. Втрати енергії залежать від кута розсіяння та від мас розсіяної частинки й ядра. Ці втрати описуються кінематичним фактором k^[1]:

E_{1} = k \cdot E_{0},

k = {(\frac{m_{1} \cos θ_{1} \pm \sqrt{m_{2}^{2} - m_{1}^{2} (\sin θ_{1})^{2}}}{m_{1} + m_{2}})}^{2},

де $E_{0}$ та $E_{1}$ — енергії частинки до і після розсіяння, відповідно, $m_{1}$ та $m_{2}$ — маси частинки, що налітає на ядро, та маса ядра, відповідно, $θ_{1}$ — кут розсіяння в лабораторній системі відліку.

Тож, в енергетичному спектрі частинок, що розсіялися назад на фіксований кут ( $θ_{1} > 180$ °), спостерігаються піки, які відповідають різним масам ядер мішені. Оскільки частинки втрачають енергію не тільки при пружному зіткненні з ядрами мішені, а й іонізацію на шляху до зіткнення і після нього, уширення піків містить інформацію про глибину залягання атома розсіювача в зразку.

Посилання на джерела

Шаблон:Reflist

Джерела

↑ Oura et al. (2003) p. 110

[Oura110-1] Oura et al. (2003) p. 110

[1]

Метод Резерфордівського розсіяння назад

Фізичні засади

Посилання на джерела

Джерела

Навігаційне меню

Пошук