Максим Бохер
Шаблон:Науковець Макси́м Бо́хер (Шаблон:Lang-en; 28 серпня 1867 — 12 вересня 1918) — американський математик і педагог. Він публікував праці в галузі диференціальних рівнянь, числових рядів і алгебри, написав всього близько 100 наукових статей[1].
Максим Бохер був членом Американської академії мистецтв і наук (1899)[2], академіком Національної академії наук США (1909)[3], президентом Американського математичного товариства (1909—1910)[4], членом Американського філософського товариства (1916)[5]. Бохер був також одним з редакторів журналу Annals of Mathematics, засновником і першим редактором періодичного видання Transactions of the American Mathematical SocietyШаблон:SfnШаблон:Sfn.
Життєпис
Максим Бохер народився в Бостоні (штат Массачусетс) у сім'ї професора сучасних мов з Массачусетського технологічного інституту Фердінанда Бохера (Шаблон:Lang-en та його дружини Керолайн Літтл (Шаблон:Lang-en). Отримав добротну домашню освіту, у 1883 році закінчив місцеву Шаблон:Не перекладено. У 1888 році закінчив Гарвардський університет здобувши диплом бакалавра. Під час навчання у Гарварді Бохер опанував надзвичайно широке коло дисциплін, у тому числі математику, філософію, латинську та інші мови, хімію, зоологію, географію, геологію, метеорологію, мистецтво Давнього Риму і музикуШаблон:Sfn.
Продемонстровані ним видатні наукові здібності дозволили заслужити одразу декілька стипендій, на які Бохер виїхав до Європи; там він відвідував Геттінгенський університет, де познайомився з Феліксом Кляйном та іншими провідними математиками: Шаблон:Не перекладено, Германом Шварцом, Шаблон:Не перекладено і Вольдемаром Фогтом. У 1891 році Бохер став доктором філософії, захистивши у Геттінгені дисертацію на тему «Über die Reihenentwicklungen der Potentialtheorie» (Про розкладання функції потенціалу в ряд), яка була виконана на пропозицію Кляйна. За цю працю Бохер отримав премію від Геттінгенського університетуШаблон:Sfn.
У тому ж 1891 році Бохер зустрів у Геттінгені Марі Німанн (Шаблон:Lang-de), у липні 1891 року вони поженилися. У їхній сім'ї народилось троє дітей: Гелен, Естер і ФредерікШаблон:Sfn.
Після захисту дисертації Бохер став викладачем Гарвардського університету і працював там до кінця свого життя. У Гарварді в 1894 році він був призначений помічником професора (доцентом), а у 1904 році — професором математики. Обирався президентом Американського математичного товариства на період з 1908 до 1910 року. У 1912-му Бохер був запрошеним доповідачем на Міжнародному конгресі математиків (Кембридж, Англія).
У віці 46 років здоров'я Бохера стало різко погіршуватись. Він помер п'ять років по тому в Кембриджі (Массачусетс) після важкої і тривалої хвороби.
Наукова діяльність
Основні праці Бохера присвячені теорії диференціальних і алгебричних рівнянь та геометріїШаблон:Sfn. Він узагальнив диференціальне рівняння Ламе так, що воно включало в собі як спеціальний випадок рівняння другого порядку. Довів, що циклоїдальні поверхні забезпечують уніфіковану геометричну основу для широкого класу диференціальних рівняньШаблон:Sfn. Бохер дав перше пояснення Шаблон:Не перекладено (1906)[6] та увів цей термін у широке використання[7].
У комплексному аналізі він опублікував Шаблон:Не перекладено, що носить його ім'я.
Назву «рівняння Бохера» носить диференціальне рівняння другого порядку:
- .
Бохер написав низку підручників для вищої школи, його «Вступ до вищої алгебри» (Introduction to Higher Algebra, MacMillan 1907) і «Вступ до теорії інтегральних рівнянь» (Introduction to the study of Integral Equations, Cambridge University Press 1909, перевиданий у 1971 році) довгі роки служили головними посібниками з цих тем і були перекладені декількома мовами. Він також став автором декількох популярних підручників, у тому числі з тригонометрії та аналітичної геометрії[8].
Меморіальна премія Бохера
Меморіальна премія Бохера (Шаблон:Lang-en) присуджується Американським математичним товариством раз на три роки за видатні дослідження в галузі математичного аналізу. Серед лауреатів премії: Шаблон:Div col
- Шаблон:Не перекладено (1928)
- Шаблон:Не перекладено (1924)
- Джордж Біркгофф (1923)
- Норберт Вінер (1933)
- Джессі Дуглас (1943)
- Шаблон:Не перекладено (1969)
- Луїс Каффареллі (1984)
- Пол Джозеф Коен (1964)
- Соломон Лефшец (1924)
- Марстон Морс (1933)
- Джон фон Нейман (1938).
- Луїс Ніренберг (1959).
Основні праці
- 1894: Ueber die Reihenentwicklungen der Potentialtheorie via Internet Archive
- 1900: «Randwertaufgaben bei Gewöhnlich Differentialgleichung», Encyclopädie der mathematischen Wissenschaften Band 2–1–1.
- 1907: (with E.P.R.DuVal) Introduction to Higher Algebra via HathiTrust
- 1909: Introduction to the study of Integral Equations via Internet Archive
- 1917: Leçons sur les méthodes de Sturm dans la théorie des équations différentielles linéaires et leurs développements modernes via Internet Archive.
Примітки
Література
Посилання
- Шаблон:HШаблон:MacTutor Biography
- William F. Osgood Maxime Bôcher Шаблон:Wayback біографічні мемуари Національної академії наук.
- Шаблон:MathGenealogy
- William F. Osgood Maxime Bôcher. 1867–1918 // Національна академія наук. Біографічні мемуари.
- ↑ Шаблон:Стаття
- ↑ Шаблон:Cite web
- ↑ Шаблон:Cite web
- ↑ Rines, George Edwin, ed. (1920). Encyclopedia Americana (1920)/Bocher, Maxime // Encyclopedia Americana.
- ↑ Шаблон:Cite web
- ↑ Bôcher, Maxime (April 1906) «Introduction to the theory of Fourier's series», Annals of Mathethematics, second series, 7 (3) : 81–152. The Gibbs phenomenon is discussed on pages 123—132; Gibbs's role is mentioned on page 129.
- ↑ Шаблон:Cite journal Available on-line at: National Chiao Tung University: Open Course Ware: Hewitt & Hewitt, 1979. Шаблон:Webarchive
- ↑ Шаблон:Стаття