Коловорот (простий механізм)

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Схема коловорота
Коловорот колодязя — широко відомий приклад застосування механізму коловорота.

Шаблон:Otheruses Шаблон:Otheruses Шаблон:Перенаправлено Коловорот[1] або ко́рба[2], во́рот[3] — це один із шести простих механізмів, конструкція якого була визначена кресленнями, виконаними науковцями доби Відродження за грецькими текстами на технологічну тематику.[4] Основою конструкції коловорота в цілому вважають колесо, закріплене на (осьовому валу) таким чином, що ці дві деталі рухаються разом та передають механічну енергію одна одній. У цій конфігурації — спеціальний шарнір або вальниця підтримують обертальний рух вала.

Герон Александрійський визначав коловорот як один із п'яти простих механізмів, що використовуються для піднімання вантажів.[5] Його також інтерпретують як різновид лебідки, яка складається зі шківа, з'єднаного з циліндричним валом, що забезпечує наявність передатного відношення, необхідного для намотування мотузки та піднімання вантажу, такого як відро води з колодязя[6].

Така система є різновидом важеля, із навантаженням, спрямованим по дотичній до поверхонь колеса та осьового вала, урівноважених навколо шарніра, який виконує роль точки опори. Тому передатне відношення коловорота — це співвідношення відстаней від точки опори до місць докладення сили або навантаження, що в даному випадку відповідає співвідношенню радіальних вимірів колеса та осьового вала[7][8].

Історія

Бруси, вставлені у кабестан, забезпечують механізмові коловорота необхідне передатне відношення для підйому якоря.
Водяне колесо приводить в рух мотузкову лебідку для підйому вантажів у середньовічному гірництві.
Криниця з коловоротом
Коловорот з блоком
Коли повернути таку дверну ручку, то всередині механізму повернеться і маленький вал, призначений відтягувати язичок замка.

Найдавнішим чітко датованим зображенням колісного транспортного засобу (віз — чотири колеса, дві осі) є зображення на вазі з Броноцице — керамічній вазі ще з 3635-3370 рр. до н. е., знайденій під час розкопок у поселенні археологічної культури лійчастого посуду на півдні Польщі[9].

Найстаріший відомий приклад дерев'яного колеса та його осьового вала був знайдений у 2002 році на люблянських болотах, за якихось 20 км на південь від Любляни, столиці Словенії. Відповідно до результатів радіовуглецевого датування, цьому колесу-коловороту — від 5100 до 5350 років. Колесо було виготовлене з ясена та дуба і мало радіус 70 см та осьовий вал довжиною у 120 см, виготовлений із ясена.[10]

Передатне відношення

Простий механізм під назвою коловорот — це поєднання двох дисків або циліндрів із різними діаметрами, змонтованих таким чином, що вони обертаються разом навколо однієї осі. Сила, яка прикладається до країв цих двох дисків або циліндрів — забезпечує необхідне передатне відношення. У випадку застосування такого механізму як колеса транспортного засобу — менший циліндр є одночасно осьовим валом та віссю самого колеса, але при використанні у лебідці, брашпилі або інших схожих пристроях (див. зображення середньовічного гірничого підйомника справа) менший циліндр може бути відокремленим від додаткового осьового вала, закріпленого на вальницях[11][12].

Зважаючи на те, що колесо та осьовий вал не розсіюють та не зберігають в собі енергію, — потужність, яка генерується силою, прикладеною до колеса, повинна рівнятися вихідній потужності вала. Оскільки весь механізм коловорота обертається навколо вальниць, крайні периферійні точки, або просто — краї колеса — рухаються швидше, аніж периферійні точки, або краї (окружність) осьового валу. Тому ефективне зусилля, яке прикладається до країв колеса є меншим, аніж сила, яка діє на окружність вала, адже потужність — це результат сили й швидкості.[13]

Нехай a та b — це відстані від центра вальниці до країв колеса A та осьового валу B відповідно. Якщо до країв колеса прикладається сила FA, тоді як сила FB — є вихідною на окружності осьового валу, то відношення між швидкістю точок на краях колеса A та валу B можна виразити як a/b. Таким чином відношення вихідної сили до вхідної, або передатне відношення коловорота — можна визначити за формулою:

MA=FBFA=ab.

де

MA = передатне відношення (Шаблон:Lang-en)

Передатне відношення такого простого механізму як коловорот — вираховується як відношення сили опору до прикладеного зусилля. Чим більшим є результат цього відношення, тим більшим є множник отримуваної сили (крутного моменту) або пройденої відстані. Змінюючи радіус колеса або осьового валу, можна досягти будь-якого значення передатного відношення.[8] Таким чином, розмір колеса (більшого диску або циліндра) можна збільшити настільки, що користуватися ним стане незручно. В такому випадку зазвичай використовується ціла система комбінацій коліс та коліщат (часто — зубчастих, тобто шестерень). Оскільки коловорот є різновидом важеля, система з декількох коловоротів є чимось на зразок складаного важеля.[14]

Ідеальне передатне відношення

Ідеальне передатне відношення коловорота визначається за такою формулою:

I.M.A.=RadiusWheelRadiusAxle

де

I.M.A. = ідеальне передатне відношення (Шаблон:Lang-en)
RadiusWheel = радіус колеса.
RadiusAxle = радіус вала.

Дійсне передатне відношення

Дійсне передатне відношення коловорота визначається за такою формулою:

A.M.A.=REactual

де

A.M.A. = дійсне передатне відношення (Шаблон:Lang-en)
R = сила опору, тобто, вага відра з водою у випадку коловорота колодязя.
Eactual = дійсне прикладене зусилля — сила, необхідна для того, аби повертати колесо.

Практичне застосування

Застосовується в ручних підіймальних пристроях, наприклад, для підняття відер з криниць, колись широко вживався на будівництві й шахтарстві. Конструкції деяких облогових машин і середньовічних потужних арбалетів часто передбачали їх зведення коловоротом. Принцип цього простого механізму використовується в інструменті для свердління, який теж називається коловоротом.

Див. також

Примітки

Шаблон:References

Література

Шаблон:Commonscat

Шаблон:Прості механізми

  1. Шаблон:СУМ-11
  2. Шаблон:СУМ-11
  3. Шаблон:ВТССУМ
  4. Шаблон:Ref-enWheel and Axle, The World Book Encyclopedia, World Book Inc., 1998, pp. 280—281
  5. Шаблон:Ref-enШаблон:Cite book
  6. Elroy McKendree Avery, Elementary Physics Шаблон:Webarchive, New York: Sheldon & Company, 1878.
  7. Шаблон:Cite web
  8. 8,0 8,1 Bowser, Edward Albert, 1890, An elementary treatise on analytic mechanics: with numerous examples. Шаблон:Webarchive (Originally from the University of Michigan) D. Van Nostrand Company, pp. 190 Шаблон:Ref-en
  9. Шаблон:Cite book Шаблон:Ref-en
  10. Шаблон:Ref-enШаблон:Cite web
  11. Prater, Edward L. (1994), Basic Machines Шаблон:Webarchive, Naval Education and Training Professional Development and Technology Center, NAVEDTRA 14037 Шаблон:Ref-en
  12. Bureau of Naval Personnel, 1971, Basic Machines and How They Work Шаблон:Webarchive, Dover Publications. Шаблон:Ref-en
  13. Шаблон:Ref-enJ. J. Uicker, G. R. Pennock, and J. E. Shigley, 2003, Theory of Machines and Mechanisms, Oxford University Press, New York.
  14. Шаблон:Ref-enBaker, C.E. The Principles and Practice of Statics and Dynamics … for the Use of Schools and Private Students. London: John Weale, 59, High Holborn. 1851 pp. 26-29 read online or download full text