Зміна *m у *n у праслов'янській мові

ЗміШаблон:Наголосна [m] у [n] у праслов'я́нській мóві — фонетичний процес переходу сонанта [m] у [n] у кінці складу в праслов'янській мові. Дана зміна, що належить до ранніх явищ консонантизму, полягала в тому, що при артикуляції звука [m] у такій позиції губно-губне зімкнення поступово розвинулося в зубнопередньоязикове, що й зумовило перехід [m] > [n].

Зміна відбулася в грецькій, балтійських і слов'янських мовах, а також у вірменській, кельтській і германських.

Суть

Перебіг

1. До зміни [m] у [n] було 12 складів із носовими сонантами, а після [m] > [n] їх стало 6:
   • $\begin{array}{c}{}^{*}\breve{\overline{e}}m\\ {}^{*}\breve{\overline{e}}n\end{array}⟩{}^{*}\breve{\overline{e}}n$ (2);
   • $\begin{array}{c}{}^{*}\breve{\overline{o}}m\\ {}^{*}\breve{\overline{o}}n\end{array}⟩{}^{*}\breve{\overline{o}}n$ (2);
   • $\begin{array}{c}{}^{*}\breve{\overline{a}}m\\ {}^{*}\breve{\overline{a}}n\end{array}⟩{}^{*}\breve{\overline{a}}n$ (2).
2. Нові склади із носовими сонантами, що виникли внаслідок утрати складотворчих сонантів, змінилися також:
   • $\begin{array}{c}{}^{*}\stackrel{~}{\breve{\underset{.}{m_1}}}\\ {}^{*}\stackrel{~}{\breve{\underset{.}{n_1}}}\end{array}\begin{array}{c}>{}^{*}\widetilde{\stackrel{˘}{i}}m\\ >{}^{*}\widetilde{\stackrel{˘}{i}}n\end{array}⟩{}^{*}\widetilde{\stackrel{˘}{i}}n$ (2);
   • $\begin{array}{c}{}^{*}\stackrel{´}{\overline{\underset{.}{m_1}}}\\ {}^{*}\stackrel{´}{\overline{\underset{.}{n_1}}}\end{array}\begin{array}{c}>{}^{*}\acute{\stackrel{˘}{i}}m\\ >{}^{*}\acute{\stackrel{˘}{i}}n\end{array}⟩{}^{*}\acute{\stackrel{˘}{i}}n$ (2);
   • $\begin{array}{c}{}^{*}\stackrel{´}{\overline{\underset{.}{m_2}}}>{}^{*}\acute{\stackrel{˘}{u}}m\end{array}⟩{}^{*}\acute{\stackrel{˘}{u}}n$.

Наслідок

Зміна відбулася:

• У 1 особі однини теперішнього часу в знахіднім відмінку: Шаблон:Lang-x-slav. Надалі сполука голосного з *-n перейшла в носовий *ǫ або ж редуковані *ъ, *ь: Шаблон:Lang-cu);
• У 1 особі однини аористу в знахіднім відмінку: Шаблон:Lang-x-slav. Тут також відбувся перехід у редукований *ъ, а [s] перейшов у [x]: пор. Шаблон:Lang-cu. Слід уважати, що такий самий процес зачепив і знахідний відмінок множини.
• У прийменниках Шаблон:Lang-cu2: Шаблон:Lang-x-slav, і, зважаючи на те, що такий перехід відбувся в прийменниках, що фонетично не відокремлювалися від наступного слова (проклітика), можна думати, що зміна мала місце ще в тих складах, які були в середині слова.

Сьогодення

Залишки колишніх [m] і [n] спостерігаємо в тому разі, коли наявне чергування, наприклад: Шаблон:Lang-uk, Шаблон:Lang-ru.

Проблема визначення

Питання про хронологію зміни [m] в [n] наприкінці складу досі не розв'язано. Відомо, що даний процес мав місце не тільки в спільнослов'янській мові, а також у балтійських, германських і грецьких. На цій підставі науковці припускають, що зміна сталася в діалектах праіндоєвропейської мови. Проте більшість учених (С. Б. Бернштейн та інші) відносить цей процес на пізніший час — на період балто-слов'янської мовної єдності. Латинська (і італійська) мова етимологічний [m] зберігає, як і давньоіндійська, як-от: devam (основи на -a-), senām (основи на -ā-), agnim, matim (основи на -i-), sunum, hanum (основи на -u-), devīm (основи на -ī-), vadhūm (основи на -ū-), dātāram (основи на -ar-), rājānam (основи на -an-), balinam (основи на -in-), pacantam, dadatam (основи на -ant/ānt-, -at-).

У науці були спроби довести, що праслов'янська мова ще розрізнювала наприкінці слів і [n], і [m]. Так, Й. Зубатий пояснював різницю розвитку *ōn (напр. Шаблон:Lang-cu) i *ōm (напр. род. відм. мн. основ на -о-) саме різною якістю кінцевої шелестівки, а Шаблон:Не перекладено вважав, що довга голосівка довше зберігалася перед *m, ніж перед *n, і що в останнім разі довге *о, тобто *ō, переходило в *у (пор. *kamy), а в першім разі воно змінювалося в *ǫ.

Шаблон:Не перекладено порівнював зміну [m] > [n] з аналогічним процесом у чакавських говорах і в окремих говорах словацької мови: znâm > znân, sàm > sàn, mòlim > mòlin, čàsōm > čàsōn, chlapom > chlapon, tam > tan. Однак таке порівняння необґрунтовано належним чином, адже зміна [m] > [n] у праслов'янській мові, з одного боку, і в говорах сербохорватської та словацької мовах, з іншого, відбувалася не лише в різний час, а й в різних позиціях: кінець складу й кінець слова.

Див. також

• Носові голосні в праслов'янській мові

Джерела

• Шаблон:Книга
• Шаблон:Книга