Залізобактерії

Струмок із залізобактеріями в Шотландії.

Залізобактерії — бактерії, здатні окислювати двовалентне залізо (Fe ²⁺) до тривалентного (Fe ³⁺) і використовувати звільнену при цьому енергію для засвоєння вуглецю з вуглекислого газу або карбонатів.

Вони надзвичайно широко поширені як в прісних, так і в морських водоймах, відіграють велику роль в круговороті заліза в природі. Завдяки їх життєдіяльності на дні боліт і морів утворюється величезна кількість відкладених руд заліза і марганцю. Окислення протікає в такий спосіб:

$\mathrm{𝟦}𝖥𝖾\mathsf{(}𝖧𝖢{𝖮}_{\mathrm{𝟥}}{\mathsf{)}}_{\mathrm{𝟤}}\mathsf{+}{𝖮}_{\mathrm{𝟤}}\mathsf{+}\mathrm{𝟤}{𝖧}_{\mathrm{𝟤}}𝖮\mathsf{⟶}\mathrm{𝟦}𝖥𝖾\mathsf{(}𝖮𝖧{\mathsf{)}}_{\mathrm{𝟥}}\mathsf{+}\mathrm{𝟪}𝖢{𝖮}_{\mathrm{𝟤}}$

В ході цієї реакції виділяється мало енергії, тому залізобактерії окислюють велику кількість двовалентного заліза.

Деякі залізобактерії є літоавтотрофами.

Історія

Залізобактерії були відкриті в 1836 році німецьким науковцем Крістіаном Ернбергом. Ця група мікроорганізмів довго залишалася загадкою. Сам автор нічого певного про знайдені ним мікроби сказати не міг, а в 1843 році оголосив, що це водорості.

Пізніше ними зацікавився український мікробіолог Сергій Миколайович Виноградський. Він в 1888 році і назвав цю групу залізобактеріями.

Шаблон:Не перекладено були відкриті в 1950 році (під назвою Thiobacillus ferrooxidans), в подальшому їх використовували в промисловості для виробництва міді.