Закони Ґоссена

Закони Госсена — це три економічні закони, які розроблені в 1854 році економістом Германом Генріхом Ґоссеном. Ці три закони стосуються економіки споживання, що вважається фундаментальною основою маржиналістських теорій.

Пе́рший зако́н Ґо́ссена — закон насичення потреб: зі збільшенням кількості даного блага гранична корисність його зменшується, а за умови повного задоволення потреб споживача вона дорівнюватиме нулю. Строгою формою першого закону Госсена у сучасній теорії споживання є опуклість відношення переваги.

Другий закон Ґоссена: оптимальна структура споживання (попиту) досягається за умов рівності відношення граничних корисностей до цін для усіх благ, що споживаються:

$\frac{\partial U/\partial x_i}{p_i}=\frac{\partial U/\partial x_j}{p_j}\mathrm{\forall }(i,j)$

де

• $U$ — функція корисності,
• $x_i$ — кількість $i$-го товару чи послуги,
• $p_i$ — ціна $i$-го товару чи послуги.

Третій закон Ґоссена — закон про обмеженість ресурсів. Обмеженість ресурсів є передумовою економічної цінності. Оскільки, якби не було обмеженості, не було б і вартості. Саме обмеженість ресурсів визначає цінність товару. Чим більше одиниць даного товару, на думку Ґоссена, тим його вартість ближче до нуля.

Див. також

• Герман Гайнріх Ґоссен
• Функція корисності
• Опукле відношення переваги
• Парадокс цінності
• Крива байдужості