Електронні терми атомів

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Спектра́льними те́рмами а́томів називаються енергетичні рівні електронної підсистеми атомів, переходи між якими визначають спектри випромінювання й поглинання.

Загальний опис

Сукупність станів багатоелектронного атома із заданою електронною конфігурацією, яка характеризується квантовми числами L та S , називається термом й позначається 2S+1L. Кожний терм об'єднує (2L+1)(2S+1) станів із однаковою енергією (за відсутності зовнішніх полів), кожне з яких характеризується парою своїх квантових чисел ML та MS. Величина 2S+1 називається мультиплетністю терма й відрбражає ступінь його виродження.

Для легких атомів із малим зарядом ядра рівні електронів у атомі характеризуються значенням сумарного орбітального моменту електронів L та сумарного спіна S. Тому електронні рівні вироджені із кратністю (2L+1)(2S+1). Це значить, що існує (2L+1)(2S+1) електронних станів із однаковою енергією. В зовнішньому магнітному полі це виродження знімається, й відповідно розщеплюються лінії в оптичних спектрах.

Для важких атомів із великим зарядом атомного ядра швидкість руху електронів поблизу ядра стає порівняною із швидкістю світла, й потрібно враховувати релятивістські ефекти, що призводить до появи в гамільтоніані, що описує електронну підсистему атома, членів, які відповідають за спін-орбітальну взаємодію. В такому випадку орбітальний момент і спін, як загальні, так і окремого електрону, перестають бути добрими квантовими числами (реалізується випадок jj-зв'язку). Електронні рівні характеризуються лише повним моментом J. В результаті вироджений атомний рівень розщеплюється на рівні з різними значеннями J. Це розщеплення називається мультиплетним розщепленням, або тонкою структурою.

Коли релятивістські ефекти малі (випадок LS-зв'язку), спектральний терм можна наближено характеризувати усіма трьома квантовими числами: J, L та S. У такому випадку для позначення спектральних термів використовується наступна нотація:

  • терм позначається латинською літерою, яка відповідає орбітальному квантовому числу L, за правилом:
   L = 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
       S  P  D  F  G  H  I  K  L  M  N
  • до літери лівим верхнім індексом додається число 2S+1, яке називається мультиплетністю терма,
  • правим нижнім індексом до літери додається значення повного орбітального моменту J.

Наприклад, 1S синглет S, 2D — дублет D, 4F — квартет F. Енергії термів, ELS визначаються параметрами Слетера-Кондона або параметрами Рака α,β,γ, які пожна розрахувати або отримати з даних атомної спектроскопії, знаючи радіальні функції Rnl(r).

Наприклад, позначення 2P3/2 означає: L = 1, S = 1/2, J = 3/2.

Відносну енергію термів можна визначити за правилами Гунда, відповідно до яких:

  • нижню енергію має терм із найбільшою мультиплетністю;
  • серед термів з однаковою мультиплетністю нижню енергію має терм із найбільшим значенням L.

Оскільки квантове число L ідентифікує незвідне представлення групи симетрії кулі, то воно тим самим вказує симетрії електронної хвильової функції атома. Якщо атом знаходиться у зовнішньому полі (або входить до складу молекули), гамільтоніан не комутує із операціями симетрії групи O(3), і хвильові функції класифікують по незвідному представленню групи більш низької симетрії, яка визначається накладеним збуренням. При описі електронних станів молекул символіка терма складається з його мультиплетності й символа незвідного представлення точкової групи молекули, по якому перетворюється відповідна хвильова функція.

Приклади побудови термів

Найпростішим випадком є терм повністю заповненої електронами оболонки, тобто електронної конфігурації s2, p6, d10 тощо. Тут для кожного електрона з певною комбінацією (ml,ms) знаходиться парний з протилежними значеннями, (ml,ms), отже, загальні значення ML,MS дорівнюють 0. Це відповідає повносиметричній конфігурації з термом 1S. Саме тому атомний терм визначається лише частково заповненими (валентними) оболонками.

Для того, щоб знайти можливі терми заданої конфігурації, слід перелічити всі «мікростани» системи, тобто приписати кожному з електронів значення (ml,ms) і зробити це всіма можливими способами, з урахуванням принципу Паулі. Це кропітка робота, тому тут розглянуто лише найпростіші приклади двох p-електронів.

Конфігурація 2p3p

Розгляньмо конфігурацію 2p3p, яка відповідає збудженому стану атома. У обох електронів орбітальне квантове число l1=l2=1, а спінове число s1=s2=1/2, тому 0L2,0S1, тому конфігурація 2p3p розщеплюється на шість термів:

3D,1D,3P,1P,3S,1S.

Найнижчим по енергії є терм 3D.

Конфігурація 2p2

Система, яка складається з двох електронів, може знаходитися у одному з 36 «мікростанів». Їх можна класифікувати по значенням ML,MS:

ML,MS 1,+1/2 0,+1/2 1,+1/2 1,1/2 0,1/2 1,1/2
1,+1/2 2,1 1,1 0,1 2,0 1,0 0,0
0,+1/2 1,1 0,1 1,1 1,0 0,0 1,0
1,+1/2 0,1 1,1 2,1 0,0 1,0 2,0
1,1/2 2,0 1,0 0,0 2,1 1,1 0,1
0,1/2 1,0 0,0 1,0 1,1 0,1 1,1
1,1/2 0,0 1,0 2,0 0,1 1,1 2,1

На відміну від розглянутої вище конфігурації нееквівалентних електронів 2p3p, у цьому випадку два електрони мають однакові квантові числа n та l, тому мікростани, розташовані на головній діагоналі таблиці, відповідають однаковим комбінаціям чотирьох квантових чисел і заборонені принципом Паулі. Внаслідок невідрізнюваності електронів стани, розташовані у нижньому трикутнику, є ідентичними станам верхнього трикутника, тому число термів конфігурації 2p2 скорочується. Залишається 15 «мікростанів»:

  • п'ять «мікростанів» {2,0;1,0;0,0;1,0;2,0} об'єднуються у терм 1D;
  • дев'ять «мікростанів» {1,1;1,0;1,1;0,1;0,0;0,1;1,1;1,0;1,1} утворюють терм 3P;
  • «мікростани» {0,0} відносяться до терму 1S.

Таким чином, основний стан 3P.

Див. також

Виноски

Шаблон:Примітки

Джерела