Гідроксид кальцію

Гідрокси́д ка́льцію Са(ОН)2, гашене вапно (Шаблон:Lang-ru; Шаблон:Lang-en; Шаблон:Lang-de) — біла дрібнокристалічна речовина.
Загальний опис
Будівельне вапно. Готують змішуванням негашеного вапна з водою (гідратоване водою вапно негашене). При нагріванні розкладається з утворенням оксиду кальцію і води:
У воді розчиняється важко: при 20 °C лише 0,165 г, а при 100 °C — 0,077 г на 100 г води. Насичений розчин гідроксиду кальцію називають вапняною водою, а суспензію Са(ОН)2 у воді — вапняним молоком.
Гідроксид кальцію належить до лугів. Розчинений у воді Са(ОН)2 майже повністю дисоціює на катіони кальцію і аніони гідроксиду:
При пропусканні у вапняну воду вуглекислого газу розчин стає каламутним внаслідок утворення нерозчинного карбонату кальцію, а при надлишку СО2 розчин знову стає прозорим в результаті перетворення нормального карбонату в розчинний гідрокарбонат кальцію:
Аналогічна реакція проходить з сірчистим газом SO2 .
Застосування

Гашене вапно використовують в будівництві. Гашене вапно змішують з 3—4 частинами піску і додають таку кількість води, щоб утворилася кашоподібна маса. Цю масу називають вапняним розчином і вживають для зв'язування цегли при будуванні цегляних стін і як штукатурку. До вапняного розчину, що йде для зв'язування цегли і зовнішньої штукатурки, інколи додають цемент, а до внутрішньої штукатурки — гіпс.
Зв'язуючі властивості гашеного вапна ґрунтуються на тому, що Са(ОН)2 поступово кристалізується і, реагуючи з вуглекислим газом повітря, перетворюється на карбонат кальцію:

Внаслідок цього весь вапняний розчин перетворюється в тверду каменеподібну масу.
В процесі кристалізації водорозчинних солей, на бетонних виробах можуть зʼявлятися висоли – білий сольовий наліт. Їх причиною є взаємодія гідроксиду кальцію, що утворюється в наслідок гідролізу силікатів кальцію у складі бетонних виробів. Після утворення вапно реагує з вуглекислим газом в повітрі, формуючи карбонат кальцію, саме він і виступає у вигляді білого нальоту на будівельних матеріалах.[2]
Колись для гашення вапна виривали спеціальні ями, що називалися творилами[3] чи глицарнями[4]. Палицю, якою мішали вапно, звали глицарем[5].
У харчовій промисловості застосовується як харчова добавка E526[6].