Вінберг Ернест Борисович

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Науковець Ернест Борисович Вінберг (Шаблон:Н 26 липня 1937, Москва — 12 травня 2020, Москва) — радянський і російський математик, доктор фізико-математичних наук (1984), професор кафедри вищої алгебри МДУ (1990), професор Незалежного Московського університету (1991), заслужений профессор МДУ. Фахівець в області вищої алгебри, теорії груп Лі, теорії інваріантів[1].

Біографія

Е. Б. Вінберг народився в Москві в 1937 році. Його батько, Борис Георгійович Вінберг, був інженером і працював на Шаблон:Нп (Московський завод електромашинобудування імені С. М. Кірова). Мати, Віра Євгенівна Похвальнова, деякий час після закінчення фізико-математичного факультету Шаблон:Нп викладала в різних місцях, а потім працювала на заводах інженером-розраховувачем[2].

Закінчивши школу із золотою медаллю, Ернест вступив на Шаблон:Нп МДУ без іспитів — успішно пройшовши співбесіду. Проте із зарахуванням у нього виникли проблеми через дуже високу короткозорість; прийняли на факультет Вінберга тільки після особистого втручання Шаблон:Нп (у той час — декан мехмату)[2].

Закінчив Шаблон:Нп МГУ (1959) і аспірантуру по кафедрі вищої алгебри (1961)Шаблон:Sfn. Кандидат фізико-математичних наук (1962), доктор фізико-математичних наук (1984)[1]. З 1961 року працює на кафедрі вищої алгебри; з 1966 року — доцент, з 1991 року — професорШаблон:Sfn.

Головний редактор журналів «Transformation Groups» (з 1996 р.), «Математична просвіта» (з 2006 р.). Член редколегій журналів Шаблон:Нп, «Праці Московського математичного товариства» (з 1999), «Journal of Lie Theory» (з 1994 р.)[3].

Член правління Московського математичного товариства[1].

Запрошений доповідач на Міжнародному конгресі математиків у Варшаві (1983). Лауреат премії Гумбольдта (1997). Іноземний почесний член Американської академії мистецтв і наук (2010)[3].

Читає основні й спеціальні курси лекцій «Вища алгебра», «Лінійна алгебра і геометрія», «Групи Лі», «Напівпрості групи Лі», «Симетричні простори», «Теорія інваріантів», «Групи відображень». Співкерівник спецсемінару «Групи Лі та теорія інваріантів»[3].

Автор класичного університетського підручника «Курс алгебри». У введенні до цього підручника Вінберг писав: «Відповідно до свого погляду на математику я прагнув замінювати викладення та складні міркування ідеями»Шаблон:Sfn; ці слова виражають математичне кредо вченого, якому він намагався слідувати в усіх своїх роботах, замінюючи довгі рутинні доведення короткими, елегантними і в той же час цілком строгими аргументамиШаблон:Sfn.

Під науковим керівництвом Е. Б. Вінберга захищені 42 кандидатські дисертації і 7 докторських[1].

Помер 12 травня 2020 від COVID-19.

Наукова діяльність

Наукові інтереси Е. Б. Вінберга пов'язані з теорією груп і алгебр Лі, однорідних просторів, симплектичною геометрією, теорією інваріантів, теорією представлень, алгебричною геометрією, гіперболічною геометрією[1].

Такий круг інтересів Вінберга багато в чому визначився ще в його студентські роки, коли він в школі Е. Б. Динкіна вивчав теорію груп Лі. Першою його науковою роботою стала дипломна робота, в якій Е. Б. Вінберг отримав опис інваріантних лінійних зв'язностей в однорідному просторі G/H групи Лі GШаблон:Sfn.

Наступний цикл робіт Е. Б. Вінберга відноситься до теорії однорідних опуклих конусів. З кожним таким конусом асоційована однорідна Шаблон:Нп, і Вінберг істотно продовжив і розвинув вивчення цього круга питань, почате в піонерських роботах Э. Картана і Шаблон:Нп. Зокрема, Вінберг побудував перший приклад несамопов'язаного опуклого однорідного конуса і отримав повну класифікацію самопов'язаних опуклих однорідних конусів, основану на несподівано виявленому зв'язку таких конусів з компактними йордановими алгебрами. В ході своїх досліджень він відкрив новий клас неасоціативних алгебр, які в сучасній математичній літературі прийнято називати алгебрами ВінбергаШаблон:Sfn.

Е. Б. Вінберг першим (починаючи зі своєї роботи «Дискретні групи, породжені відображеннями, у просторах Лобачевского»Шаблон:Sfn) став систематично вивчати гіперболічні групи відображень — дискретні кристалографічні групи, породжені відображеннями; у цій області він став і основоположником, і визнаним науковим лідеромШаблон:Sfn.

У 1980 році Вінберг повернувся до вивчення опуклих конусів, але вже в абсолютно іншому контексті: він опублікував роботу «Інваріантні опуклі конуси і впорядкування в групах Лі»Шаблон:Sfn, відкривши новий напрям в теорії груп і алгебр ЛіШаблон:Sfn.

Е. Б. Вінберг опублікував понад 100 наукових статей, видав 10 монографій і навчальних посібників[1].

Публікації

Примітки

Шаблон:Reflist

Див. також

Література

Посилання

  1. ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 Шаблон:Cite web
  2. ↑ 2,0 2,1 Шаблон:Cite web
  3. ↑ 3,0 3,1 3,2 Шаблон:Cite web
Отримано з https://uk.wiki.beta.math.wmflabs.org/w/index.php?title=Вінберг_Ернест_Борисович&oldid=6293