Внутрішня похідна

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У математиці внутрішньою похідною називається диференціювання порядку −1 на зовнішній алгебрі диференціальних форм на диференційовному многовиді. Внутрішня похідна залежить від векторного поля X і позначається ιXω або Шаблон:Nowrap.[1]

Означення

Внутрішня похідна для векторного поля X на многовиді M є оператором

ιX:Ωp(M)Ωp1(M)

для якого образом диференціальної p-форми ω є (p−1)-форма ιXω для якої

(ιXω)(X1,,Xp1)=ω(X,X1,,Xp1)

для всіх векторних полів X1, ..., Xp−1.

Хоча внутрішня похідна переважно застосовується для диференціальних форм, аналогічне означення також можна дати для коваріантних і змішаних тензорів.

Властивості

ιXα=α(X).
  • Антисиметричність. Для довільної диференціальної форми ω (для інших типів тензорів властивість у загальному випадку невірна):
ιXιYω=ιYιXω
Для p-форми ω за означенням
ιXιYω(X1,,Xp2)=ω(X,Y,,Xp2)=ω(Y,X,,Xp2)=ιYιXω(X1,,Xp2).
Для p-форми ω за означенням
ιXιXω(X1,,Xp2)=ω(X,X,,Xp2)=0.
ιX+Y=ιX+ιY і ιfX=fιX.
  • Якщо β є p-формою, а γ — довільною диференціальною формою, то
ιX(βγ)=(ιXβ)γ+(1)pβ(ιXγ).
Тобто внутрішня похідна задовольняє градуйоване правило Лейбніца.
Нехай γ є диференціальною q-формою. Тоді βγ буде (p+q)-формою, а ιX(βγ) — (p+q-1)-формою. Нехай X2, ..., Xp + q є довільними векторними полями і позначатимемо також X = X1.
Тоді ιX(βγ)(X2,,Xp+q)=(βγ)(X1,,Xp+q).
За означенням зовнішнього добутку можна записати:
(βγ)(X1,,Xp+q)=σε(σ)β(Xσ(1),,Xσ(p))γ(Xσ(p+1),,Xσ(p+q)),
де σ пробігає множину таких перестановок, що σ(1)<σ(2)<<σ(p) і σ(p+1)<σ(p+2)<<σ(p+q), а ε(σ) позначає знак перестановки.
Зрозуміло, що для кожної такої σ або σ(1)=1 або σ(p+1)=1 і загальна сума є рівною сумі для перестановок першого типу і перестановок другого типу. Позначимо ці типи перестановок A1 і A2. Якщо для кожної σ позначити як σ відповідну перестановку чисел 2, ..., p + q одержану вилученням числа 1, то тоді також σ(1)<σ(2)<<σ(p1) і σ(p)<σ(p+1)<<σ(p+q1) і для типу A1 знаки перестанок σ і σ є однаковими, а для типу A2 маємо ε(σ)=(1)pε(σ).
Із цими позначеннями:
σA1ε(σ)β(X1,,Xσ(p))γ(Xσ(p+1),,Xσ(p+q))=σA1ε(σ)(ιXβ)(Xσ(1),,Xσ(p1))γ(Xσ(p),,Xσ(p+q1))=(ιXβ)γ(X2,,Xp+q)
σA2ε(σ)β(Xσ(1),,Xσ(p))γ(X1,,Xσ(p+q))=σA2(1)pε(σ)(ιXβ)(Xσ(1),,Xσ(p1))(ιXγ)(Xσ(p),,Xσ(p+q1))=(1)pβ(ιXγ)(X2,,Xp+q)
Загальна сума дає необхідний результат.
  • Для внутрішньої похідної, похідної Лі і будь-яких векторних полів X, Y на множині коваріантних тензорів задовольняється рівність
ι[X,Y]=XιYιYX
Нехай α є p-коваріантним тензором. Тоді для довільних векторних полів X1,,Xp1 за означенням:
XιY(α)(X1,,Xp1)=X(α(Y,X1,,Xp1))i=1p1α(Y,X1,,[X,Xi],,Xp1)
З іншого боку
ιYX(α)(X1,,Xp1)=Xα(Y,X1,,Xp1)=X(α(Y,X1,,Xp1))α([X,Y],X1,,Xp1)i=1p1α(X1,,[X,Xi],,Xp1).
Остаточно
(XιYιYX)(α)(X1,,Xp1)=α([X,Y],X1,,Xp1)=ι[X,Y]α(X1,,Xp1).
Xω=d(ιXω)+ιXdω={d,ιX}ω.
Для випадку диференційовних функцій Xf=Xf, а також ιXf=0 і ιXdf=df(X)=Xf, що доводить необхідну рівність.
Для диференційовної p-форми (p > 0) ω і довільних векторних полів X1,,Xp згідно означень:
(ιXdω)(X1,,Xp)=dα(X,X1,,Xp)=X(ω(X1,,Xp))+i=1k(1)iXi(ω(X,,X^i,,Xk))+j=1p(1)jω([X,Xj],X1,,X^j,,Xp)+1i<jp(1)i+jω([Xi,Xj],X,,X^i,,X^j,,Xk)
З іншого боку:
(dιXω)(X1,,Xp)=i=1p(1)iXi(ω(X,,X^i,,Xp))+1i<jp(1)i+jω([Xi,Xj],X,[X,Y],X1,,X^i,,X^j,,Xp).
Додаючи ці вирази одержуємо:
(ιXd+dιX)ω(X1,,Xp)=X(ω(X1,,Xp))+j=1p(1)jω([X,Xj],X1,,X^j,,Xp)=Xω(X1,,Xp)

Примітки

Шаблон:Reflist

Див. також

Література

  1. Символ ⨼ є U+2A3C у Unicode