Випередження рівнодення

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Випередження рівнодення (Шаблон:Lang-lat) — історична назва для поступового зсуву точок весняного та осіннього рівнодень (тобто, точок перетину небесного екватора з екліптикою) вздовж екліптики назустріч видимому річному руху Сонця.

Прецесія

Історія

Випередження рівнодення відкрив давньогрецький астроном Гіппарх у II ст. до н.е. Його пояснення (з погляду механіки) вперше дав Ісаак Ньютон 1687 року[1].

Докладну теорію розробили Жан д'Аламбер, П'єр-Симон Лаплас та Леонард Ейлер у XVIII сторіччі[1].

Причини

Основною причиною випередження рівнодення є прецесія осі добового обертання Землі[1]. Прецесію поділяють на місячно-сонячну, планетну[1] та геодезичну (зумовлену ефектами загальної теорії відносності). На повільний прецесійний рух накладаються невеликі та швидші нутаційні коливання земної осі[2].

Ефекти

Числові значення прецесії вперше визначив Фрідріх Бессель на початку XIX сторіччя. Потім Їх уточнили Отто Струве та Саймон Ньюком[1].
Місячно-сонячна прецесія зумовлює віковий квазірівномірний рух середнього полюса по малому кругу небесної сфери з повільно-змінним радіусом приблизно рівним ϵ2327 навколо полюса екліптики. Приводить до зсуву точки весняного рівнодення вздовж екліптики на 50,39″/рік у напрямку назустріч руху Сонця.

Прецесія від планет зсуває точку Υ зі швидкістю приблизно на 11″ за сторіччя (0,11″/рік) у напрямку руху Сонця, а також зменшує нахил екліптики до екватора приблизно на 47″/сторіччя (у сучасну епоху)[3].

Геодезична прецесія зсуває точку Υ на 1,92″/сторіччяШаблон:Джерело?.

Місячно-сонячна нутація викликає періодичний зсув точки Υ по екліптиці. Головний член цих коливань має амплітуду 17,2 та період 18,6 року. Варіації нахилу екліптики з амплітудою 9 мають період близько дев'яти років. Прямі збурення від планет безпосередньо на обертання Землі й опосередковані збурення (через вплив планет на орбіту Місяця) призводять до появи планетних членів у нутації. Загалом теорія нутації враховує більше сотні періодичних членів[4].

Геодезична нутація має амплітуду 1.53104 кутової секунди.

Загальним ефектом випередження рівнодення є рух точки Υ вздовж екліптики на 50,26″/рік у напрямку назустріч руху Сонця[1][4]. Повний оберт відбувається приблизно за 25,8 тис. років (платонівський рік).

На початку нашої ери точка весняного рівнодення перебувала в сузір'ї Овна. Саме тоді її позначали знаком цього сузір'я — Υ. Наразі точка весняного рівнодення зсунулася більше ніж на 1.8h на захід і перебуває в сузір'ї Риб, однак її позначення збереглося.

Див. також

Джерела

Шаблон:Reflist

Література

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою AES не вказано текст
  2. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою AES_Нутація не вказано текст
  3. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою AES_ не вказано текст
  4. 4,0 4,1 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Жаров_2002 не вказано текст