Вилучення запасів корисної копалини

Вилучення запасів корисної копалини (Шаблон:Lang-ru, Шаблон:Lang-en; Шаблон:Lang-de) — оцінка (міра) повноти використання запасів родовищ корисних копалин при видобутку, повноти добування компонента з вихідної сировини в концентрат при збагаченні видобутої мінеральної сировини.

Розрахунок вилучення запасів

Вилучення запасів обчислюється як відношення кількості вилученої речовини або компонента, що перейшов внаслідок того або іншого процесу у відповідний продукт (видобуту руду, вугілля, концентрат, штейн тощо), до її кількості у вихідній сировині (родовищі, руді, вугіллі, шихті тощо), виражається у %, або частках одиниці.

Вилучення запасів нафти (газу) оцінюється відношенням величини видобутку до балансових запасів і залежить від в'язкості нафти, колекторних властивостей бокових порід, режиму і методів інтенсифікації при експлуатації покладу. Вилучення запасів нафти в сучасних процесах видобутку становить 30—70 % (за кінцевою нафтовіддачею), газу — 70-85 %, попутного нафтового газу — бл. 70 %.

При видобутку корисних копалин

При видобутку твердих корисних копалин вилучення запасів визначається за формулою:

$K_B=\frac{\mathrm{\Delta }}{\mathrm{B}}\cdot \frac{a-b}{c-b}$

де К_В — коефіцієнт дійсного вилучення корисного компонента з балансових запасів; Δ — об'єм видобутої корисної копалини, Β — балансові погашені запаси; а, с, b — середні вмісти корисного компонента при видобутку (а), в балансових запасах (с), у породах, що добуваються (b).

Вилучення запасів зв'язане з втратами (В_T) і розубоженням (Р) такими співвідношеннями:

$K_B=1-B_T+\frac{\mathrm{\Pi }}{B}$, $K_Q=1-P\left(1-\frac{b}{c}\right)$

де Π — об'єм видобутих пустих порід, К_Q — коефіцієнт зміни якості корисної копалини.

Вилучення запасів при видобутку корисних копалин складає (%):

• для міді — 70-80,
• свинцю — 70-75,
• цинку — 65-80,
• олова — 50-65,
• заліза — 70-75,
• марганцю — 65-75,
• хрому — 75-80,
• вугілля — 75-80,
• калійних солей — 20-40.

При збагаченні корисних копалин

Оскільки в технологічних процесах сировина повністю не розділяється на складові елементи або сполуки, а тільки змінюється концентрація речовин до заданої величини, то вилучення залежить від початкової концентрації α, концентрації в отриманому продукті β і його виходу γ:

$B=\frac{\gamma \cdot \beta }{\alpha }\cdot 100\mathrm{\%}$

Частіше за все вилучення визначають для збагаченого продукту: концентрату, штейну та ін.

При цьому розрізняють:

• товарне вилучення, що визначається через відношення маси компонента, який вилучається в товарному продукті і сировині;
• технологічне вилучення, що визначається за концентраціями компонента у вихідному і всіх кінцевих продуктах технологічного процесу.

Розбіжність між товарним і технологічним вилученням вказує на неточність аналізу концентрацій, опробування, суттєві механічні втрати в технологічному процесі.

Вилучення при збагаченні (Е) визначається за загальними формулами (%):

$E_{TOBAP}=\frac{\beta \cdot Q_{\mathrm{\Pi }}}{\alpha \cdot Q_{\mathrm{B}}}$,

$E_{TEXH}=\frac{\beta \left(\alpha -V\right)}{\alpha \left(\beta -V\right)}\cdot 100$

де Q_П, Q_В — продуктивність фабрики по продукту, який розглядається і вихідному, т/год; V — вміст компонента у відходах збагачення, %.

Для збагачення вугілля характерним показником розділення є вилучення горючої маси в концентрат:

${\epsilon }_K=\frac{{\gamma }_K\left(100-A_K^d\right)}{100\left(100-A_O^d\right)}$

де $A_O^d$ — зольність вихідного продукту; γ_К, $A_K^d$ — вихід та зольність концентрату.

Величина вилучення для різних корисних копалин залежить від досконалості техніки і технології збагачення і перебуває, як правило, в таких межах (%):

• для заліза 80-90,
• марганцю 60-75,
• міді сульфідної 85-90,
• молібдену 95,
• цинку 60-90,
• нікелю 80-90,
• свинцю 90-95,
• олова 60-75,
• вольфраму 65-90.

Джерела

• Шаблон:МГЕ
• Білецький В. С., Олійник Т. А., Смирнов В. О., Скляр Л. В. Основи техніки та технології збагачення корисних копалин: навчальний посібник. — К.: Ліра-К 2020. — 634 с.