Брутто-тоннаж
Бру́тто-тонна́ж, валови́й тонна́ж (Шаблон:Lang-en, скорочено GT) — нелінійна міра загального внутрішнього об'єму судна. Поряд з нетто-тоннажем, один з прийнятих зараз методів вимірювання тоннажу суден. Його слід відрізняти від брутто-реєстрового тоннажу, що вимірюється в реєстрових тоннах.
Історія
Міжнародна конвенція з вимірювання тоннажу кораблів (англ. The International Convention on Tonnage Measurement of Ships, 1969) прийнята ММО в 1969 році[1]. Конвенція приписувала перехід від колишніх вимірювань брутто-реєстрового й нетто-реєстрового тоннажу до брутто- й нетто-тоннажу[1]. То була перша успішна спроба впровадження всесвітньої системи вимірювання тоннажу[1].
Раніше використовувалися різноманітні методи обчислення тоннажу торгових суден, але розбіжності викликали незручності, внаслідок чого виникла потреба в міжнародній системі[1]. Один з таких ранніх методів розроблений у 1854 р. Джорджем Мурсомом з британської Шаблон:Нп[1].
Правила визначення тоннажу застосовні до всіх суден, побудованих після 18 липня 1982 р. включно[1]. Суднам, побудованим до цієї дати, було приписане протягом 12 років перейти з колишнього брутто-реєстрового тоннажу (GRT) на брутто-тоннаж (GT) і нетто-тоннаж (NT)[1]. Перехідний період був покликаний надати судновласникам час пристосуватися до нових правил економічно, бо на основі тоннажу засновуються правила комплектування і безпеки суден[1]. Крім того, він також є основою для обчислення реєстраційних і портових зборів[1]. Однією з цілей конвенції було забезпечення того, щоб виміряні по-новому тоннажі «не надто відрізнялися» від традиційних брутто-реєстрового й нетто-реєстрового[1].
Брутто- і нетто-тоннаж обчислюються на основі вимірювань об'єму й застосування математичної формули[1]. Брутто-тоннаж заснований на «теоретичному об'ємі всіх закритих просторів корабля» (the moulded volume of all enclosed spaces of the ship), нетто-тоннаж — на «теоретичному об'ємі всіх вантажних просторів корабля» (the moulded volume of all cargo spaces of the ship)[1]. Також, нетто-тоннаж не повинен бути менше брутто-тоннажу на більш ніж 30 %[1].
Обчислення
Обчислення брутто-тоннажу визначено в Положенні 3 Додатка 1 до Міжнародної конвенції з вимірювання тоннажу кораблів 1969 року[2]. Воно засноване на двох змінних і є зростаючою ін'єктивною функцією об'єму корабля:
- V — загальний об'єм корабля в кубічних метрах (м³), та
- K — множник, заснований на об'ємі корабля.
Значення множника K розрізнюється відповідно до загального об'єму корабля (в кубічних метрах) і застосовується як коефіцієнт посилення у визначенні значення брутто-тоннажу. Множник K тим більший, чим більше судно. Обчислюється за формулою, що використовує звичайний десятковий логарифм:
Коли V and K знайдені, брутто-тоннаж (GT) обчислюється за такою формулою, де GT є функцією V:
або шляхом підстановки:
Слід звернути увагу на те, що одиниці брутто-тоннажу, хоча й виводяться з одиниць об'єму, не мають фізичного значення (на відміну від реєстрових тонн брутто-реєстрового тоннажу, що позначають об'єм).
Зворотне обчислення об'єму на основі значення брутто-тоннажу є досить складним. Для отримання наближеного значення об'єму за відомим брутто-тоннажем можна використати метод Ньютона. Точна формула:
де — натуральний логарифм, а — W-функція Ламберта.
| Брутто-тоннаж | Об'єм (м³) | Співвідношення (1/K) |
|---|---|---|
| 0.2 | 1 | 5 |
| 2.2 | 10 | 4.545 |
| 24 | 100 | 4.167 |
| 260 | 1 000 | 3.846 |
| 2800 | 10 000 | 3.571 |
| 30000 | 100 000 | 3.333 |
| 320000 | 1 000 000 | 3.125 |