Анізотропний магнетоопір

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Анізотропний магнетоопірквантовомеханічний ефект, що полягає в зміні електричного опору феромагнітних дротів у залежності від їх орієнтації відносно зовнішнього магнітного поля.

Математичне формулювання

Під величиною магнетоопору зазвичай розуміють співвідношення

δH=ρ(H)ρ(0)ρ(H),

де ρ(H) — питомий опір зразка в магнітному полі напруженістю H[1][2]. На практиці також застосовуються альтернативні форми запису, що відрізняються знаком виразу та використовують інтегральне значення опору[3].

Теорія

У феромагнітних матеріалах, таких як залізо, кобальт, нікель чи їх сплави, електричний опір залежить від кута між напрямком намагніченості зразка і зовнішнього магнітного поля. Причиною цього є спін-орбітальна взаємодія електронів, що призводить до спін-залежного розсіяння (коефіцієнт розсіяння для спінів співнапрямлених і протинапрямлених по відношенню до намагніченості зразка буде різний). На практиці, питомий опір зразка в нульовому полі ρ0 досить точно апроксимується залежністю

ρ0=13ρ+23ρ,

де ρ — питомий опір при орієнтації зразка паралельно магнітному полю, а ρ — перпендикулярно йому[4].

Ефект досить слабкий: величина магнетоопору в ньому на практиці не перевищує кількох відсотків[5].

Застосування

Використовувався в магнітних сенсорах до відкриття ефекту гігантського магнетоопору.[5]

Див. також

Примітки

Шаблон:Phys-stub