Ізотопічний ефект
Ізотопічний ефект (Шаблон:Lang-en, Шаблон:Lang-ru) — фізичне явище в багатьох низькотемпературних надпровідниках, яке полягає в залежності критичної температури від маси ізотопу. Ефект було відкрито незалежно Емануелем Максвелом [1] та Чарльзом Рейнольдсом [2] в 1950 році.
| Значення показника α для різних надпровідників згідно з | |
|---|---|
| Речовина | α |
| Ртуть (Hg) | 0.5 ± 0.03 |
| Талій (Tl) | 0.5 ± 0.1 |
| Кадмій (Cd) | 0.5 ± 0.1 |
| Молібден (Mo) | 0.33 ± 0.05 |
| Осмій (Os) | 0.21 ± 0.05 |
| Рутеній (Ru) | 0.0 |
| Цирконій (Zr) | 0.0 |
| Уран (U) | -2 |
| Гідрид лантану (LaH10) | 0.46[5] |
| Диборид магнію (MgB2) | 0.32,[6] 0.30[7] |
| Гідрид паладію (PdH, PdD) | -0.25 |
| La1.85Sr0.15CuO4 | 0.07 |
| La1.89Sr0.11CuO4 | 0.75 |
| A3C60, A=Na, Ru | 0.37 1.4 |
Для будь-якого конкретного надпровідника приблизно справджується наступна рівність:
- ,
де — критична температура надпровідника (тобто значення температури, при якій матеріал переходить у надпровідний стан), а — маса ізотопу. Оскільки пропорційна критичному магнітному полю , то між та повинно існувати подібне співвідношення.
Важливість ізотопічного ефекту проявилася в побудові теорії надпровідності, а саме в поясненні механізму утворення зв'язаних станів електронів (пар Купера). Оскільки утворення таких пар може відбуватися лише за участі сил взаємного притягання, то такі сили можуть виникнути лише завдяки взаємодії електронів з кристалічною ґраткою.
Показник для більшості моноатомних речовин приблизно дорівнює . Це значення передбачає теорія БКШ, оскільки згідно з цією теорією пропорційне характеристичній частоті фононів (за умови нехтування кулонівським відштовхуванням). В свою чергу закон дисперсії фононів в моноатомному ланцюжку пропорційний , що і пояснює значення зокрема для ртуті, талію та кадмію.
Відхилення від значення для деяких перехідних металів (зокрема занулення для Zr та Ru, а також сильний обернений ізтопічний ефект для урану) пояснюється врахуванням особливостей зонної структури.
Врахування ангармонічних ефектів дозволяє пояснити обернений ізтопічний ефект для гідриду паладію та значення для фулеренів.