Ізоглоса кентум — сатем

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кордон між індоєвропейськими мовами кентум-сатем останнім часом.
Гіпотетична ситуація близько 2000 р. до н. е. Область поширення культури шнурової кераміки виділена жовтим кольором.

Мови індоєвропейської родини класифікуються як або кентум-мови, або сатем-мови залежно від того, як розвивалися дорсальні приголосні (звуки типу «К», «Г» і «Й») реконструйованої праіндоєвропейської мови (ПІМ). Прикладом різного розвитку є слова на позначення «сотня», що трапляються в ранніх атестованих індоєвропейських мовах (саме через них дві гілки отримали свої назви). У кентум-мовах вони зазвичай починалися зі звуку Шаблон:IPAslink (латинське centum вимовлялося з початковим /k/), а в сатем-мовах часто починалися зі звуку Шаблон:IPAslink (приклад satem походить з авестійської мови, мови зороастрійських священних текстів).

Унаслідок satəm-палаталізації[1] сталися такі зміни в системі консонантизму:

  1. *k´→ *s;
  2. *g´ ↘*g´h ↗ *z .

Термінологія

Терміни походять від слів, що позначають числівник «сто» у репрезентативних мовах кожної групи (латинська centum і авестійська Шаблон:IPA).

Класифікація

Індоєвропейські мови: ліворуч кентумні, праворуч сатемні

До мов групи «сатем» входять індоіранські, балтослов'янські (балтійські та слов'янські), албанська, вірменська і, можливо, певна кількість незадокументованих мертвих мов, таких як фракійська та дакська. У цій групі велярні та лабіовелярні звуки праіндоєвропейської мови розвинулися у велярні, а палатовелярні стали шиплячими та свистячими. Хоча албанська мова визнана мовою сатем, можна припустити, що в праалбанській мові прості велярні та лабіовелярні звуки не були повністю об'єднані.

Група «кентум» збігається з «несатем», тобто включає всі інші мови. Конкретніше, за визначенням «мов з лабіалізацією» К. Бругмана, до групи кентум входять італійські, кельтські, германські, грецька і, можливо, невеликі та невідомі групи мертвих мов (таких як венетська мова та давньомакедонська мова, а також, імовірно, іллірійські мови). В цій групі велярні та палатовелярні звуки праіндоєвропейської мови були об'єднані у велярні. У тохарських мовах усі ряди звуків були теж об'єднані в один велярний ряд: відносна хронологія цієї зміни невідома, що характерно для мов групи кентум.

Анатолійські мови явно не зазнали змін, характерних для сатем або кентум. Велярні ряди залишилися незмінними в лувійській мові, натомість хеттська мова, можливо, зазнала вторинного кентумізування, проте точні дані відсутні.

Праіндоєвропейські дорсальні звуки

Ізоглоса кентум — сатем пояснює еволюцію трьох рядів дорсальних приголосних, реконструйованих для Праіндоєвропейської мови,*Шаблон:Unicode, *Шаблон:Unicode, *Шаблон:Unicode (лабіовелярні),*Шаблон:Unicode, *Шаблон:Unicode, *Шаблон:Unicode (велярні), і*Шаблон:Unicode, *Шаблон:Unicode, *Шаблон:Unicode; (палатовелярні) в дочірніх мовах. Поділ на групи кентум та сатем дає лише загальне уявлення про материнську мову, що мала повний набір дорсальних звуків. Пізніші зміни в окремих групах індоєвропейських мов: схожі з описаною вище палаталізацією латинської k на s у деяких романських мовах або злиття *Шаблон:Unicode з *k у кельтських — не мали ефекту відокремлення.

Август Шлайхер у виданому 1871 року «Компендіумі» вважав, що існував єдиний велярний ряд k, g, gh. Карл Бругман 1886 року у праці «Grundriss» («Короткий курс») визнавав лише два ряди, позначаючи їх q, g, gh «велярні проривні» проти Шаблон:Unicode, Шаблон:Unicode та Шаблон:Unicode «палаталізовані проривні». Терміни Бругмана: «мови з лабіалізацією» або «Шаблон:Unicode-мови» для мов кентум та «мови без лабіалізації» для сатем. На його думку:

Шаблон:Початок цитатиДля слів і груп слів, яких немає в жодній мові з лабіалізованим велярним звуком (чисті велярні), наразі не можна встановити наявність колись у минулому Шаблон:Unicode-змішування.Шаблон:Кінець цитати

Проте у виданні цієї праці 1897 року Бругман змінив свою думку та прийняв термінологію кентум/сатем, запроваджену Бадке 1890 року. Відповідно, він позначив лабіовелярні як Шаблон:UnicodeШаблон:Unicode, Шаблон:UnicodeШаблон:UnicodeШаблон:Unicode, Шаблон:UnicodeШаблон:Unicode, Шаблон:UnicodeШаблон:UnicodeШаблон:Unicode (доповнивши також безголосними аспіратами).

Останнім часом наявність трьох дорсальних рядів у прамові не приймається усіма вченими. Реконструйований «середній» ряд може бути артефактом запозичення між ранніми дочірніми мовами в процесі сатемізації. Наприклад, Освальд Семереньї (у своєму «Вступі»), визнаючи використання поділу *Шаблон:Unicode,*Шаблон:Unicode, *Шаблон:Unicode як символізації звукових відповідностей, стверджував, що підтримка трьох фонологічно розділених рядів у праіндоєвропейській мові незадовільна. Він віддав перевагу подвійній нотації *Шаблон:Unicode, *Шаблон:Unicode. Серед інших вчених, які вважають, що праіндоєвропейська мова мала два дорсальні ряди — Єжи Курилович (1935), Антуан Мейє (1937), Вінфред Леманн (1952) і Вудгаус (1998).

Сатем

Мови групи «сатем» виявляють характерну зміну співзвучних праіндоєвропейській палатовелярних звуків Шаблон:PIE в африкат та фрикативні приголосні, вимовлені в передній частині рота. Наприклад, Шаблон:PIE став в санскриті ś Шаблон:IPA, в авестійській, українській та вірменській мовах — s, в литовській š Шаблон:IPA і в албанській th [[[:Шаблон:IPA]]]. Водночас характерні для прамови велярні (Шаблон:PIE) і лабіовелярні (Шаблон:PIE) злилися в цих мовах та пізніше втратили при їхній вимові округлення губ.

«Зсув» сатем легко проілюструвати числівником «100», що звучав праіндоєвропейській мовою як Шаблон:PIE, яке стало, наприклад, satəm в авестійській (що і дало назву всій групі), (śatam) у санскриті, sad у перській, šimtas в литовській, сто в українській тощо. На противагу латинській centum (вимовляється [кентум]), англійській hund(red) - (з /h/ з раннього *k), грецькій (he) katon, валлійській cant тощо. Албанське слово qind— це запозичення з латинської centum.

Сатемізація *k

Приклади:

  1. У позиції перед *Шаблон:Unicode, *Шаблон:Unicode, *Шаблон:Unicode:
  2. У позиції перед *Шаблон:Unicode, що виник після втрати сонантами складотворчості:
  3. У позиції перед сонантами *Шаблон:Unicode, *Шаблон:Unicode:

Сатемізація ряду *g

Приклади:

  1. *Шаблон:Unicode:
  2. *Шаблон:Unicode:

Кентум

У мовах групи «кентум» палатовелярні приголосні злилися зі звичайними велярними (*Шаблон:PIE, *Шаблон:PIE, *Шаблон:PIE). Більшість мов кентум зберегли праіндоєвропейські лабіовелярні (*Шаблон:PIE, *Шаблон:PIE, *Шаблон:PIE) або їхні історичні похідні, відмінні від простих велярних; наприклад, праіндоєвропейський *Шаблон:PIE: *Шаблон:PIE → латинський c Шаблон:IPA: qu Шаблон:IPA, грецький κ Шаблон:IPA: π Шаблон:IPA (або τ Шаблон:IPA перед першим голосним), готський Шаблон:IPA: Шаблон:IPA, тощо.

Назва «кентум» походить від латинського слова centum «сто» (від праіндоєвропейської *Шаблон:PIE), ілюструючи об'єднання *Шаблон:PIE та *Шаблон:PIE. Можна порівняти з санскритським śata або українським сто, в яких *Шаблон:PIE змінилося на фрикативний звук.

Підтвердження існування лабіовелярних звуків Шаблон:IPA, на відміну від простих подвійних Шаблон:IPA, знайдено в грецькій (q- серії лінійного письма B), італійських (латинське qu), германських (готська hwair Шаблон:Unicode і qairþra q) та кельтських (огамічне письмо ceirt Q). Таким чином, за прийнятою реконструкцією праіндоєвропейської мови, лабіовелярність цього ряду може бути також новою для групи кентум, причинно пов'язаною з перенесенням палатовелярних звуків уперед. Головний аргумент на користь такого підходу надають анатолійські мови, хоча їхня фонетика й невідома в деталях. Хетти (і лувійці) використовували не символи серії q- тогочасного клинопису (які передавали безголосний увулярний звук у акадській мові), а передавали відповідні лабіовелярні звуки праіндоєвропейської мови як ku. Думки про те, передавало це один звук анатолійських мов чи групу /k+w/, розходяться. Подібність трьох дорсальних рядів оскаржується також за типологічними причинами, але цей аргумент не має великого значення, оскільки існують мови з такою трьохрядовою системою, наприклад язгулямська мова (одна з іранських мов, але її систему дорсальних не можна порівнювати з фонологією праіндоєвропейської мови). Загалом такі мови рідкісні, і один з трьох рядів зазвичай не вживається. Можна вважати, що жодна з існуючих індоєвропейських мов не зберегла повністю трьохрядову систему, навіть якщо вона була в прамові.

Останнім часом з'являлися повідомлення про те, що мова бангані в Індії має ознаки мови типу кентум, але згодом вони були визнані помилковими.

Причина зміни фонетики

У XIX столітті часом вважали, що ізоглоса кентум — сатем розділяла в минулому різні діалекти індоєвропейської мови. Проте вже Карл Бругман і частково Йоганнес Шмідт довели, що поділ кентум/сатем був територіальною особливістю.

Неповна сатемізація в балтійських і, меншою мірою, слов'янських мов, була прийнята як доказ проникнення сатемічної зміни або як наслідок запозичень при ранніх контактах протобалтів та протогерманців. Приклади слідів лабіальних елементів лабіовелярних звуків у балто-слов'янських мовах включають литовське ungurys «вугор» <*Шаблон:Unicode-, литовське dygus «гострий» <*Шаблон:Unicode-. Відомі також приклади неповної сатемізації в індоіранських мовах, такі як санскритське гуру «важкий» ←*Шаблон:Unicode-; Кулам «стадо» ←*Шаблон:Unicode-; також куру «робити» ←*Шаблон:Unicode-, але це слово з'являється лише в текстах після написання Рігведи.

Примітки

Шаблон:Reflist

Посилання

Література

  • Solta, G. R., Palatalisierung und Labialisierung, Indogermanische Forschungen. 70 (1965), 276—315.
  • Karl Brugmann, Grundriss der Vergleichenden Grammatik der indogermanischen Sprachen, Strassburg, Karl J. Trübner, 1886, Erster Band.
  • Karl Brugmann, Grundriss der vergleichenden grammatik der indogermanischen sprachen, 2nd, Strassburg, K.J. Trübner, 1897—1916, Volume I Part 1.
  • Benjamin W. Fortson, Indo-European Language and Culture: An Introduction, 2nd, Chichester, U.K.; Malden, MA, Wiley-Blackwell, 2010.
  • Frederik Kortlandt. General Linguistics & Indo-European Reconstruction (PDF). Frederik Kortlandt, 1993.
  • Winfred Philipp Lehmann, Theoretical Bases of Indo-European Linguistics, Taylor & Francis Group, 1993.
  • Anatole Lyovin, An introduction to the languages of the world, New York, Oxford University Press, 1997.
  • Proto-Indo-European in Encyclopedia of Indo-European Culture, London, Chicago, Fitzroy Dearborn Publishers, 1997.
  • Melchert, Craig (1987). PIE velars in Luvian: 182—204. URL consultato in data 28 novembre 2009.
  • Remys, Edmund (2007). General distinguishing features of various Indo-European languages and their relationship to Lithuanian. Indogermanische Forschungen (IF) 112: 244—276.
  • August Schleicher, Compendium der vergleichenden grammatik der indogermanischen sprachen (in German), Weimar, Hermann Böhlau, 1871.
  • Oswald J. L. Szemerényi, Introduction to Indo-European Linguistics, Oxford [u.a.], Oxford University Press, 1990.
  • Francisco Villar, Gli indoeuropei e le origini dell'Europa, Bologna, Società editrice il Mulino, 2012.
  • Peter von Bradke, Über Methode und Ergebnisse der arischen (indogermanischen) Alterthumswissenshaft, Giessen, J. Ricker'che Buchhandlung, 1890.

Шаблон:Праслов'янська мова

  1. ↑ Шаблон:Cite book
Отримано з https://uk.wiki.beta.math.wmflabs.org/w/index.php?title=Ізоглоса_кентум_—_сатем&oldid=5295