Теорема Громова про групи поліноміального зростання

Матеріал з testwiki
Версія від 15:37, 13 жовтня 2022, створена imported>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.9.2)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Теорія груп Теоре́ма Гро́мова про гру́пи поліноміа́льного зроста́ння стверджує, що всі скінченнопороджені групи поліноміального зростання майже нільпотентні, тобто мають нільпотентну підгрупу скінченного індексу.

Теорему довів Громов 1981 року[1]. У тій самій статті вводиться так звана збіжність за Громовом — Гаусдорфом. Доведення суттєво використовує так звану альтернативу Тітса .

Варіації та узагальнення

  • Якщо для групи G існує многочлен P такий, що для будь-кого n існує система твірних S=S1 така, що
    |Sn|P(n)|S|,
то G майже нільпотентна і зокрема має поліноміальне зростання[3].

Примітки

Шаблон:Примітки

  1. M. Gromov, Groups of Polynomial growth and Expanding Maps, Publications mathematiques I.H.É.S., 53, 1981 Шаблон:Webarchive
  2. Yehuda Shalom, Terence Tao, A finitary version of Gromov's polynomial growth theorem Шаблон:Cite web
  3. Emmanuel Breuillard, Ben Green, Terence Tao, The structure of approximate groups. Шаблон:Cite web