Теорема Планшереля

Матеріал з testwiki
Версія від 22:56, 9 березня 2025, створена imported>Олюсь
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Теоремою Планшереля у гармонічному аналізі називається твердження про властивості функцій дійсної змінної і їх перетворень Фур'є. Теорема доведена швейцарським математиком Мішелем Планшерелем у 1910 році[1].

Твердження теореми

Якщо комплекснозначна функція f, визначена на множині дійсних чисел належить просторам L1() і L2(), тоді її перетворення Фур'є, яке є комплекснозначною функцією дійсної змінної, що визначається як:

f^(ξ)=f(x)e2πiξxdx,

теж є функцією із L2(). До того ж виконується формула Планшереля — Персеваля:

f(x)g(x)dx=f^(ξ)g^(ξ)dξ,

де f,g є двома функціями, що задовольняють вказані умови, а f^,g^ — їх перетвореннями Фур'є.

Зокрема:

|f(x)|2dx=|f^(ξ)|2dξ.

Одержані таким чином функції f^ утворюють щільну підмножину у L2() і відображення ff^ із простору функцій L1()L2() можна продовжити до унітарного оператора на просторі L2().

Доведення формули Планшереля — Персеваля

У випадку коли f,g належать деякому хорошому класу функцій, наприклад є функціями Шварца, можна дати просте доведення формули за допомогою оберненого перетворення Фур'є. У цьому випадку

g(x)=g^(ξ)e2πiξxdξ

і з властивостей комплексного спряження також

g(x)=g^(ξ)e2πiξxdξ.

Тоді

f(x)g(x)dx=f(x)(g^(ξ)e2πiξxdξ)dx=f(x)g^(ξ)e2πiξxdξdx=f(x)g^(ξ)e2πiξxdxdξ=(f(x)e2πiξxdx)g^(ξ)dξ=f^(ξ)g^(ξ)dξ.

Див. також

Джерела

Примітки

Шаблон:Reflist