Теорема Планшереля
Теоремою Планшереля у гармонічному аналізі називається твердження про властивості функцій дійсної змінної і їх перетворень Фур'є. Теорема доведена швейцарським математиком Мішелем Планшерелем у 1910 році[1].
Твердження теореми
Якщо комплекснозначна функція f, визначена на множині дійсних чисел належить просторам і , тоді її перетворення Фур'є, яке є комплекснозначною функцією дійсної змінної, що визначається як:
теж є функцією із . До того ж виконується формула Планшереля — Персеваля:
де є двома функціями, що задовольняють вказані умови, а — їх перетвореннями Фур'є.
Зокрема:
- .
Одержані таким чином функції утворюють щільну підмножину у і відображення із простору функцій можна продовжити до унітарного оператора на просторі .
Доведення формули Планшереля — Персеваля
У випадку коли належать деякому хорошому класу функцій, наприклад є функціями Шварца, можна дати просте доведення формули за допомогою оберненого перетворення Фур'є. У цьому випадку
і з властивостей комплексного спряження також
Тоді
Див. також
Джерела
- Шаблон:Ахієзер.Глазман.ТЛОвГП.т1
- Шаблон:Березанський.Ус.Шефтель
- Шаблон:Ляшко.Ємельянов.Боярчук.Математичний аналіз.ч2