Двопроменева функція відбивної здатності

Матеріал з testwiki
Версія від 19:07, 19 серпня 2022, створена imported>Vaslav ({{lang-en|Bidirectional reflectance distribution function}} — '''BRDF''')
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Діаграма, що показує вектори, які використовуються для визначення ДФВЗ. Всі вектори мають одиничну довжину. ωi вказує на джерело світла. ωr вказує на глядача (камера). n - нормаль до поверхні.

Двопроменева функція розподілу відбивної здатності (ДФВЗ ; fr(ωi,ωr)  Шаблон:Lang-enBRDF) - це функція чотирьох дійсних змінних, яка визначає, як світло відбивається від непрозорої поверхні. Вона використовується в оптиці, в алгоритмах комп'ютерної графіки та в алгоритмах комп'ютерного зору. Функція приймає напрямок падаючого світла ωi, та напрямок відбитого світла ωr (взяті в системі координат, де нормаль поверхні 𝐧 лежить вздовж z- осі) і повертає відношення відбитого світла уздовж напрямку ωr до опромінення падає на поверхню у напрямку ωi . Кожен напрямок ω параметризується азимутальним кутом ϕ і зенітним кутом θ, отже ДФВЗ в цілому є функцією 4 змінних. ДФВЗ має розмірність sr −1, при цьому стерадиани (sr) є одиницею тілесного кута .

Визначення

ДФВЗ було вперше визначено Фредом Никодимом близько 1965 р. [1] Визначення:

fr(ωi,ωr)=dLr(ωr)dEi(ωi)=dLr(ωr)Li(ωi)cosθidωi


Причина, по якій функція визначається як відношення двох диференціалів, а не безпосередньо як відношення між величинами, полягає в тому, що опромінення у напрямках відмінних від dEi(ωi), впливають на інтегральне освітлення поверхні і як наслідок на інтенсивніть відбитого світла Lr(ωr), тоді як на dLr(ωr) впливає лише dEi(ωi) .

Фізично корректна ДФВЗ

Фізично реалістична ДФВЗ має додаткові властивості, включаючи,

  • позитивність: fr(ωi,ωr)0
  • виконання взаємності Гельмгольца : fr(ωi,ωr)=fr(ωr,ωi)
  • збереження енергії: ωi,Ωfr(ωi,ωr)cosθrdωr1

Моделі

ДФВЗ можна виміряти безпосередньо для реальних об’єктів за допомогою каліброваних камер та джерел світла; [2] однак було запропоновано багато феноменологічних та аналітичних моделей включаючи модель ламбертівського відбиття, яка часто застосовується в комп'ютерній графіці. Деякі корисні функції останніх моделей включають:

Список літератури