Антиароматичність
Антиаромати́чність (англ. aromaticity) — хімічний термін, що позначає феномен енергетичної дестабілізації плоских циклічних молекул з моноциклічно делокалізованими π-електронами (n = 1, 2, 3,…).[1][2] Така енергетична дестабілізація призводить до підвищеної реактивності цих сполук в порівнянні з їхніми лінійно кон'югованими аналогами. Антиароматичність є антонімом терміна «ароматичність».
Історія дослідження
Через їхню високу реакційноздатність і низьку стабільність, антиароматичні сполуки важко ізолювати, тому кількість досліджених антиароматичних сполук доволі невелика в порівнянні з ароматичними. Через це перші серйозні дискусії стосовно антиароматичності почались лише через 100 років після появи терміна «ароматичність».[3][4] Одним із перших спостережень була описана Р. Бреслоу низька кислотність похідних циклопропену порівняно з похідними циклопропану: при реакції перших із сильною основою в присутності дейтерованого розчинника швидкість обміну H/D була вищою.[3]

Таким чином, незважаючи на те, що зазвичай кон'югація з суміжними ненасиченими зв'язками підвищує стабільність карбаніонів, у випадку циклопропеніл-аніона ситуація виглядає прямо протилежним чином — тому його було віднесено до антиароматичних сполук.
Характеристики антиароматичності
Шаблон:Детальніше Нижче наведені деякі властивості сполук, що відносять до антиароматичних.
ЯМР-спектроскопія
Шаблон:Див. також Основна ознака антиароматичності в ЯМР-спектроскопії — парамагнітний кільцевий струм, що викликає екранування екзоциклічних протонів; в результаті ці протони мають менший хімічний зсув, аніж екзоциклічні протони ароматичних сполук:[5]
| Ароматичні системи | Антиароматичні системи | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Анулен
або його іон |
Зовнішні
протони |
Внутрішні
протони |
Анулен
або його іон |
Зовнішні
протони |
Внутрішні
протони |
| [6] | 7.37 | – | [8] | 5.68 | - |
| [14] | 7.6 | 0 | [12] | 5.91 | 7.86 |
| [18] | 9.28 | -2.99 | [16] | 5.40 | 10.43 |
| [22] | 8.50 — 9.65 | 0.4 — -1.2 | [20] | 4.1 — 6.6 | 10.9 — 13.9 |
| [12]−2 | 6.23, 6.98 | -4.6 | [18]−2 | 1.13 | 28.1, 29.5 |
| [16]+2 | 7.45, 8.83 | -8.17 | |||
Однак, через низьку стабільність антиароматичних сполук, значний прорив було здійснено тільки з розвитком методів теоретичних розрахунків — насамперед, NICS (Шаблон:Lang-en).[6][7]
Термохімічні властивості
У випадку термохімічних досліджень, антиароматичність також досліджується переважно шляхом теоретичних розрахунків. Найпоширенішим є метод ізодесмічних реакцій.[8] Нижче наведені приклади таких реакцій для циклопропеніл-іонів та циклопентадієніл-іонів:

Див. також
- Ароматичність
- Правило Гюккеля
- Система Гюккеля
- Цикл Фроста
- Ароматичність Мебіуса
- Ароматичність Бейрда
- Антиароматична сполука
Примітки
- ↑ Kenneth B. Wiberg: Antiaromaticity in Monocyclic Conjugated Carbon Rings. In: Chemical Reviews. 101, 2001, S. 1317, Шаблон:DOI.
- ↑ Annette D. Allen, Thomas T. Tidwell: Antiaromaticity in Open-Shell Cyclopropenyl to Cycloheptatrienyl Cations, Anions, Free Radicals, and Radical Ions. In: Chemical Reviews. 101, 2001, S. 1333, Шаблон:DOI.
- ↑ 3,0 3,1 R. Breslow, J. Brown, J. J. Gajewski: Antiaromaticity of Cyclopropenyl Anions. In: Journal of the American Chemical Society. 89, 1967, S. 4383, Шаблон:DOI.
- ↑ R. Breslow: Small Antiaromatic Rings. In: Angewandte Chemie International Edition in English. 7, 1968, S. 565, Шаблон:DOI.
- ↑ Шаблон:Cite book
- ↑ Шаблон:Cite news
- ↑ Шаблон:Cite news
- ↑ Шаблон:Cite news