Теорема Аміцура — Левицького

Матеріал з testwiki
Версія від 23:02, 4 січня 2021, створена imported>Alessot
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Теорема Аміцура — Левицького — твердження про рівність нулю стандартного многочлена степеня 2n від довільних матриць порядку n. Прямий наслідок цього результату — матриці порядку n утворюють кільце з поліноміальними залежностями з мінімальним ступенем тотожності, що дорівнює 2n.

Теорема вперше доведена ізраїльськими математиками Шімшоном Аміцуром і Яковом Левицьким у 1950 році.

Згодом було дано кілька принципово інших доведень. Бертран Костант у 1958 році вивів теорему Аміцура — Левицького з теореми Кошуля — Самельсона про примітивні когомології алгебр Лі. Річард Сван у 1963 році дав просте доведення на основі теорії графів.

Юрій Размислов у 1974 році побудував доведення, що спирається на теорему Гамільтона — Келі. Шмуель Россет у 1976 році подав коротке доведення, що використовує зовнішню алгебру векторного простору розмірності.

Означення та формулювання

Шаблон:Якір Стандартним многочленом степеня n називається многочлен:

Sn(x1,,xn)=σSn(1)σxσ1xσn},

де сума береться за всіма n! елементами симетричної групи Sn. Тут (1)σ позначає знак перестановки σ і елементи x1,,xn не комутують між собою.

Теорема Аміцура — Левицького стверджує, що для довільних матриць A1,,A2n порядку n з елементами із деякого комутативного кільця R, стандартний многочлен від цих матриць є рівним нулю:

S2n(A1,,A2n)=0.

Доведення

Тут подано доведення Размислова на основі такого твердження із лінійної алгебри:

Лема

Нехай C — комутативна -алгебра з одиницею і AMn(C)матриця для якої trA=trA2=...=trAn=0. Тоді також An=0.

Доведення леми

Згідно теореми Гамільтона — Келі матриця A є коренем свого характеристичного многочлена: An+αn1An1++α1A+α0=0.

Але на основі тотожностей Ньютона, характеристичний многочлен можна записати pA(λ)=i=0n(1)iqni(trA,trA2,trAni)λi, де всі многочлени qni мають раціональні коефіцієнти і нульові вільні члени окрім q0=1. З рівності нулю слідів степенів матриці отримуємо, що і α0,,αn1=0, а тому An=0.

Доведення теореми

Якщо всі елементи деякого кільця R задовольнять рівності Sn(x1,,xn)=0, то для довільного комутативного кільця A також елементи тензорного добутку RA задовольняють цій же рівності. Справді, оскільки Sn(x1,,xn) є полілінійним (тобто Sn(x1,,xi+yi,,xn)=Sn(x1,,xi,,xn)+Sn(x1,,yi,,xn) для всіх змінних) достатньо довести, що вказана рівність виконується при підстановці xi=ri aiRA. Дійсно,

Sn(r1a1,,rnan)=σSn(1)σrσ1aσ1rσnaσn=σSn(1)σ(rσ1rσn)(aσ1aσn)==σSn(1)σ(rσ1rσn)(a1an)=Sn(r1,,rn)(a1a2an)=0..

Оскільки Mn(C)=Mn()C і Mn()Mn(), то з попереднього випливає, що твердження достатньо довести для матриць із Mn().

Розглянемо тепер зовнішню алгебру Λ(V) над векторним простором над розмірності 2n із базисом e1,e2,...,e2n. Підалгебра Λe(V) цієї алгебри елементами якої є елементи парних компонент у градації Λ(V) є комутативною.

Нехай A1,...,A2n — довільні елементи з Mn() і позначимо B=A1e1+...+A2ne2nMn(Λ(V))=Mn()Λ(V).

Тоді B2n=S2n(A1,...,A2n)(e1e2...e2n) і B2=D=[Ai,Aj]eiejMn(Λe(V)).

Також можна записати

Di=B2i=S2i(Aj1,...,Aj2k)ej1...ej2kMn(Λe(V)), in.

Для стандартних многочленів виконуються рівності

S2i(x1,...,x2i)=x1S2i1(x2,...,x2i)x2S2i1(x1,x3,...,x2i)+...x2iS2i1(x1,...,x2i1)==S2i1(x2,...,x2i)x1+S2i1(x1,x3,...,x2i)x2+...+S2i1(x1,...,x2i1)x2i.

Звідси можна записати:

S2i(x1,...,x2i)=12k=12i[xk,S2i1(x1,...,xk^,...,x2i)].

Отож кожен доданок у виразі для матриць Di можна записати як комутатор двох матриць. З огляду на те, що слід комутатора двох матриць дорівнює нулю, то сліди всіх цих доданків, а тому і сліди всіх матриць Di,1in є рівними нулю. Згідно леми тоді також Dn=B2n=0 і звідси S2n(A1,A2,...,A2n)=0.

Література