Аматуні Андрій Цолакович

Матеріал з testwiki
Версія від 08:19, 3 грудня 2024, створена imported>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.9.5)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Науковець Шаблон:Однофамільці Андрій Цолакович Аматуні (Шаблон:Lang-hy; 10 січня 1928, Ленінград — 1 травня 1999, Москва) — вірменський фізик-теоретик.

Академік НАН РВ (1996), доктор фізико-математичних наук (1972), професор (1983). Заслужений діяч науки Вірменської РСР (1991). Директор Єреванського фізичного інституту (1973—1992).

Дослідження відносяться до антиферомагнітної квантової теорії, створення детекторів нового типу ультрарелятивістських частинок, теорії елементарних частинок, створення нових методів прискорення частинок[1].

Біографія

Андрій Цолакович Аматуні народився 10 січня 1928 рокуШаблон:Sfn в Ленінграді, в сім'ї партійних діячівШаблон:Sfn. Батько Цолак Аматуні і мати Асмік Пап'ян були бійцями загону Шаблон:Нп, працювали в Томську, Свердловську, Ленінграді, Москві, Ростові-на-ДонуШаблон:Sfn. У 1937 році Цолак Аматуні був репресований, у 1938 році — помер, а в 1956 році реабілітованийШаблон:Sfn.

Андрій Аматуні закінчив Єреванську середню школу № 20[2]. У 1945 році він поступив на фізико-математичний факультет Єреванського державного університету, звідки в 1948 році перевівся на фізичний факультет Московського державного університету, який закінчив у 1950 роціШаблон:Sfn.

У 1950 році викладав на факультеті загальної фізики Єреванського російського педагогічного інституту (нині ЄДЛУМСН імені Брюсова)Шаблон:Sfn. З того ж року по 1988 рік він читав лекції зі спеціальних курсів теоретичної фізики на фізичному факультеті Єреванського державного університетуШаблон:SfnШаблон:SfnШаблон:Sfn. У 1954—1956 роках Аматуні навчався в аспірантурі Московського університету під керівництвом доктора фізико-математичних наук, професора Шаблон:НпШаблон:Sfn. Там само в 1956 році він захистив кандидатську дисертацію на тему «До теорії антиферомагнетизму»[3]Шаблон:Sfn. На становлення Андрія Аматуні як фізика справили істотний вплив також Микола Миколайович Боголюбов, Лев Давидович Ландау, Шаблон:НпШаблон:Sfn.

З 1956 року Андрій Аматуні був старшим науковим співробітником Єреванського фізичного інститутуШаблон:Sfn. У 1972 році він захистив докторську дисертацію на тему «Деякі питання теорії випромінювання і фізики елементарних частинок»[3]Шаблон:Sfn. У 1965—1973 роках був першим заступником директораШаблон:Sfn, а в 1973—1992 роках — директором Єреванського фізичного інститутуШаблон:Sfn[1]. У 1983 році отримав вчене звання професора[1].

Андрій Аматуні був головою спеціалізованої ради при Єреванському фізичному інституті за спеціальністю «теоретична і математична фізика», «фізика елементарних частинок і атомного ядра», членом наукових рад АН СРСР з ядерної фізики, фізики елементарних взаємодій, з проблеми «Космічні промені», членом правління товариства «Знання» Вірменської РСР, членом редакційної колегії журналу «Вісті АН Вірменської РСР. Фізика»Шаблон:Sfn. Член КПРС з 1963 рокуШаблон:Sfn. Обирався членом Єреванського міського комітету КП Вірменії, депутатом Єреванської міської Ради народних депутатівШаблон:Sfn.

Андрій Аматуні є автором понад 100 наукових праць з теорії антиферомагнетизму, теорії випромінювання і іонізаційних втрат заряджених частинок, прикладної фізикиШаблон:Sfn.

У 1996 році Андрій Аматуні був обраний дійсним членом Національної академії наук Республіки Вірменія[1]Шаблон:Sfn.

Андрій Цолакович Аматуні помер 10 жовтня 1999 року від серцевого нападу в літаку, по дорозі на наукову конференцію в Японії[4]. Похований в Єреванському міському пантеоні[5].

Наукова діяльність

У період навчання в аспірантурі Московського університету (1954—1956) Андрій Аматуні виконав низку робіт з квантової теорії антиферомагнетизмуШаблон:Sfn. Застосований ним метод Тябликова — Боголюбова дозволив повніше дослідити основні та збуджені стани антиферомагнетизмуШаблон:Sfn. Цим дослідженням була присвячена кандидатська дисертація АматуніШаблон:Sfn.

З 1958 року Андрій Аматуні здійснив роботи зі створення фізичного проекту Єреванського синхротрона, розробив проект системи інжекції електронів у синхротронШаблон:Sfn. Він брав участь у створенні проекту Шаблон:Нп — накопичувача електронів на базі існуючого прискорювачаШаблон:Sfn.

У 1960—1964 роках Андрій Аматуні виконав цикл робіт з теорії перехідного випромінюванняШаблон:Sfn. Ним розглядалися розмитість границі поділу, вплив просторової дисперсії на спектр перехідного випромінювання, перехідне випромінювання електричних і магнітних диполівШаблон:Sfn. Вирішені завдання з теорії перехідного випромінювання сприяли з'ясуванню можливостей її практичного використання у фізиці високих енергійШаблон:Sfn.

З 1965 року Андрій Аматуні виконав роботи з фізики елементарних частокШаблон:Sfn. Він отримав низку результатів з теорії фотопородження мезонів за високих енергій у моделі комплексних моментів (Шаблон:Нп — ρ, μ, φ і псевдоскалярні — K+, K0)Шаблон:SfnШаблон:Sfn. Аматуні ефективно застосував методи нелінійного функціонального аналізу до розв'язування деяких рівнянь теорії елементарних частинокШаблон:Sfn.

Андрій Аматуні в рамках магнітної гідродинаміки вирішив завдання щодо прискорення пучків заряджених частинокШаблон:Sfn при проходженні через плазму. Ним запропоновано варіант лазерного прискорення заряджених частинок поверхневою хвилею, що виникає при повному внутрішньому відбиттіШаблон:Sfn.

Основні наукові роботи

Шаблон:Hidden begin

Шаблон:Hidden end

Нагороди

Примітки

Шаблон:Reflist

Література

Посилання

Шаблон:Бібліоінформація

  1. ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 Шаблон:Cite web
  2. ↑ Шаблон:Cite web Шаблон:Webarchive
  3. ↑ 3,0 3,1 Шаблон:Cite web
  4. ↑ Шаблон:Cite web
  5. ↑ Шаблон:Cite web
  6. ↑ Шаблон:Cite web Шаблон:Webarchive
Отримано з https://uk.wiki.beta.math.wmflabs.org/w/index.php?title=Аматуні_Андрій_Цолакович&oldid=7978