Екситон Френкеля

Матеріал з testwiki
Версія від 16:03, 18 вересня 2018, створена imported>Buruneng (Джерела)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Екситон Френкеля або екситон малого радіуса — електронне збудження в кристалі, що не переносить електричного струму, граничний випадок екситона. Електрон та дірка, що складають екситон Френкеля, належать одному вузлу або сусіднім вузлам кристаличної ґратки, таким чином, радіус екситона становить величину того ж порядку, що й період ґратки.

Екситони Френкеля характерні для молекулярних кристалів, органічні молекули яких слабо взаємодіють між собою в основному стані й доволі сильно в збудженому. Цим забезпечується можливість вільної міграції збудження від однієї молекули до іншої.

Екситонами Френкеля є також збудження кріокристалів.

Зазвичай екситони Френкеля формують вузьку екситонну зону й мають доволі значну ефективну масу.

Названий на честь радянського фізика Якова Ілліча Френкеля.

Теорія

Нехай молекули в кристалі розташовані періодично, і кожну з них можна описати як дворівневу систему з основним і збудженим станом, хвильові функції яких ϕ0 та ϕ1, відповідно. Гамільтоніан кристалу має вигляд

H^=nH^n0+12n,mV^n,m,

де H^n0 - гамільтоніан окремої молекули, розташованої в n-му вузлі ґратки.

Хвильову функцію системи шукають у вигляді

ψ𝐤=𝐧ei𝐤𝐧ψ𝐧=𝐧ei𝐤𝐧ϕ𝐧1mnϕ𝐧0.

Енергія такого збудження дорівнює

E𝐤=E0+Df+Lf(𝐤),

де E0 - енергія збудження ізольованої молекули,

Df=𝐦[|ϕm1|2Vm,n|ϕn0|2dτ|ϕm0|2Vm,n|ϕn0|2dτ]

є енергією взаємодії збудженої молекули з незбудженими сусідами, а

Lf(𝐤)=𝐦ei𝐤(𝐦𝐧)ϕm1*ϕn0*Vm,nϕm0ϕm1dτ

є матричним елементом переносу збудження з m-тої молекули на n-ту.

Завдяки періодичності кристалу вказані суми не залежать від n, а тому ψ𝐤 є розв'язком задачі. E𝐤 задає неперервний спектр збудженнь.

Див. також

Джерела

Шаблон:Physics-stub Шаблон:Додаткові джерела