Теорема Енгеля

Матеріал з testwiki
Версія від 21:45, 21 серпня 2018, створена imported>IhorLviv
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Теорема Енгеля — твердження в теорії алгебр Лі щодо еквівалентності різних означень нільпотентності для цих алгебр.

Необхідні означення

Нехай 𝔤скінченновимірна алгебра Лі над довільним полем k. Якщо 𝔞,𝔟 — підмножини алгебри, то [𝔞,𝔟] позначає скінченні суми елементів виду [X,Y], де X𝔞,Y𝔟.

Нижній центральний ряд алгебри Лі вводиться послідовно: 𝔤0=𝔤,𝔤i+1=[𝔤,𝔤i].

Якщо 𝔥𝔤 — підалгебра Лі, то можна також ввести зростаючі центральні ряди: C𝔤0(𝔥)=0,C𝔤i+1(𝔥)={Xin𝔤|[X,𝔥]C𝔤i(𝔥)}. Для позначення C𝔤i+1(𝔤) також використовується Ci+1(𝔤).

Алгебра Лі називається нільпотентною, якщо 𝔤n=0 для деякого числа. Еквівалентно, якщо ввести позначення adX(Y)=[X,Y],  то алгебра Лі буде нільпотентною якщо для деякого натурального числа n і X1,X2,,Xn,Y𝔤,(1) виконується Шаблон:Math.

Алгебра Лі 𝔤 називається ad-нільпотентною, якщо кожне лінійне відображення adX,X𝔤 є нільпотентним.

Твердження теореми

Скінченновимірна алгебра Лі над довільним полем k є нільпотентною тоді і тільки тоді, коли вона є ad-нільпотентною.

Доведення

Якщо алгебра Лі є нільпотентною, то існує число n для якого Шаблон:Math для всіх X1,X2,,Xn,Y𝔤. Зокрема звідси (adX)n=0,X𝔤 і всі оператори adX є нільпотентними.

Навпаки, нехай 𝔤 — скінченновимірна ad-нільпотентна алгебра Лі. Алгебра Лі є нільпотентною тоді і тільки тоді, коли факторалгебра 𝔤/C(𝔤) по центру алгебри є нільпотентною. Дійсно ця факторалгебра є нільпотентною тоді і тільки тоді, коли для деякого n виконується 𝔤nC(𝔤). Але тоді 𝔤n+1=0.

Для введених вище зростаючих центральних рядів C1(𝔤)=C(𝔤), а Ci+1(𝔤)/Ci(𝔤) є центром алгебри 𝔤/Ci(𝔤). Тому 𝔤n+1=0 тоді і тільки тоді коли Ci(𝔤)=𝔤.

Якщо для підалгебри 𝔥𝔤 усі лінійні оператори (adX),X𝔥 є нільпотентними, то C𝔤n(𝔥)=𝔤. З цього твердження для 𝔥𝔤 і попереднього критерію нільпотентності випливає теорема Енгеля.

Доведення можна здійснювати по розмірності алгебри 𝔥. Для n=1 воно відразу випливає із означення нільпотентності adX. Нехай розмірність 𝔥 є більшою одиниці і 𝔧 — її максимальна власна підалгебра Лі. Тоді згідно припущення індукції існує число m для якого C𝔤m(𝔧)=𝔤 і C𝔥m(𝔧)=𝔥.

Візьмемо таке число j, що C𝔥j(𝔧)𝔧 але C𝔥j+1(𝔧)⊄𝔧. Нехай також XC𝔥j+1(𝔧)𝔧. Тоді [X,𝔧]𝔧 і тому kX𝔧 є підалгеброю у 𝔥 і зважаючи на максимальність 𝔥=kX𝔧 і 𝔧 є ідеалом у 𝔥.

Далі [X,C𝔤i(𝔧)]C𝔤i(𝔧) для всіх i. Справді, очевидно [X,0]=0 і якщо твердження справедливе для всіх чисел менше i і YC𝔤i(𝔧),H𝔧, то [[Y,X],H]=[[Y,H],X]+[Y,[X,H]][C𝔥i1(𝔧),X] і тому adX(Y)=[X,Y]C𝔤i(𝔧).

Далі, оскільки відображення adX є нільпотенним і стабілізує підалгебри послідовності

0=C𝔤0(𝔧)C𝔤m(𝔧)=𝔤

то існує подрібнення

0=B0Bn=𝔤

для якого [X,Bi]Bi1 і також [Bi,𝔧]Bi1.

Звідси [Bi,𝔥]Bi1 і C𝔤n(𝔥)=𝔤.

Див. також

Література