Теорема Веддерберна — Артіна

Матеріал з testwiki
Версія від 14:27, 10 серпня 2022, створена imported>Михайло Копченко (growthexperiments-addlink-summary-summary:3|0|0)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Теорема Веддерберна — Артіна — твердження у абстрактній алгебрі, що класифікує усі напівпрості артинові кільця. Згідно теореми вони всі є ізоморфними добуткам матричних груп над деякими тілами.

Означення

Кільце R (тут всі кільця вважаються кільцями з одиницею) називається простим якщо R1 і R не містить ідеалів окрім 0 і R.

Кільце R називається лівим напівпростим кільцем якщо воно є напівпростим як лівий модуль над собою. Аналогічно можна дати означення правого напівпростого кільця.

Загалом просте кільце не є частковим випадком лівих напівпростих кілець; зокрема ліве напівпросте кільце є також правим напівпростим і (лівим і правим) артиновим кільцем. Натомість існують прості кільця, які не є артиновими. Проте додавши вимогу артиновості просте кільце буде і лівим і правим напівпростим.

Твердження для простих кілець

Для кільця R наступні умови є еквівалентними:

  1. R — просте і ліве артинове кільце;
  2. R — ліве напівпросте ненульове кільце і всі прості ліві R-модулі є ізоморфними;
  3. RMn(D) де Mn(D) — кільце усіх матриць над деяким тілом D і n1;
  4. Для трьох попередній умов справедливими є їх правосторонні аналоги.

Крім того, число n є однозначно визначеним і D є єдиним з точністю до ізоморфізмів.

Доведення

(1) -> (2). Нехай Rc — мінімальний лівий ідеал R. Зважаючи на простоту R маємо R=RcR=Rcai де ai є елементами R. Лівий ідеал Rcai є образом Rc при гомоморфному відображенні rcrcai тому, враховуючи мінімальність ідеалу Rc, або Rcai=0 або Rcai є ізоморфним Rc. Тому R є сумою лівих ідеалів ізоморфних Rc і тому з властивостей напівпростих модулів R є прямою сумою таких модулів, тобто є напівпростим. Крім того, будь-який простий лівий R-модуль є ізоморфний як модуль фактору R по лівому ідеалу, тож він є ізоморфним мінімальному лівому ідеалу.

(2) -> (3). оскільки R є скінченнопородженим (елементом 1) лівим R-модулем, і напівпростим згідно припущення, воно є прямою сумою скінченної кількості мінімальних лівих ідеалів, які є ізоморфними між собою. Візьмемо мінімальний лівий ідеал U і припустимо що R=Un. Згідно леми Шура, D=EndR(U) є тілом; Тоді EndR(Un)Mn(D). Також EndR(R)R оскільки для довільного такого гомоморфізму ϕ(r)=ϕ(r1)=rϕ(1), тобто ендоморфізм є множенням на елемент ϕ(1). Разом R=Mn(D), що і треба було довести.

Тут n є однозначно визначеним як довжиною композиційного ряду підмодулів R як лівого R-модуля, а D є єдиним з точністю до ізоморфізму як кільце ендоморфізмів єдиного типу простих лівих R-модулів.

(3) => (1). Dn=Mn(D) має скінченну розмірність як лівий D-векторний простір; кожний лівий ідеал є підпростором, тому умова спадних ланцюгів ідеалів виконується і Dn є лівим артіновим модулем. Щоб довести, що Dn є простим модулем, візьмемо будь-який a=(aij)0, наприклад ars0. Тоді eiraesjarsl=eij, тож ідеал породжений a містить всі eij і тому є рівним Dn. Це показує, що Dn є простим кільцем.

Оскільки умова (3) є симетричною щодо лівих 1 правих ідеалів , (1) і (2) також виконуються для правих ідеалів.

Твердження для напівпростих кілець

Усі ліві напівпрості кільця є скінченними добутками повних матричних кілець над тілами: Mn1(D1)×Mn2(D2)××Mnr(Dr), де ni і типи ізоморфізму Di однозначно визначаються R. Навпаки, кожне кільце такого виду є напівпростим. Зокрема, кожне ліве напівпросте кільце є правим напівпростим і (лівим і правим) артіновим.

Крім того, два мінімальні ліві ідеали у R є ізоморфними якщо і тільки якщо вони належать одному множнику у цьому розкладі.

Доведення

Оскільки R є лівим напівпростим і є скінченнопородженим як лівий ідеал, то R=H1Hr де HiIini і Ii є мінімальними лівими ідеалами, що є неізоморфними для різних індексів. Згідно леми Шура, EndRIi=Di є тілом, а EndR(Ii,Ij)=0,ij. Тоді також EndR(Hi)=Mni(Di). Оскільки всі Hi є сумами мінімальних лівих ідеалів з властивостей напівпростих модулів маємо REndR(R)Mni(Di). Тут n, і тип ізоморфізму D, визначаються типом компоненти Hi.

Навпаки, для будь-якого тіла D і довільного n1, маємо Mn(D)In, де I є мінімальним лівим D-модулем, представленим, наприклад, стовпцем матричного кільця Mn(D). Тож Mni(D)Ini є лівим напівпростим. Воно має скінченну довжину композиційного ряду і тому є лівим артиновим. Зважаючи на симетрію матричного кільця воно є також правим напівпростим і правим артіновим.

Див. також

Література