Рівняння Релея — Плессета

Матеріал з testwiki
Версія від 11:00, 3 грудня 2022, створена imported>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.9.2)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рівняння Релея-Плессета часто застосовуються для вивчення кавітаційних бульбашок.

У гідромеханіці, рівняння Релея-Плессета являє собою звичайне диференціальне рівняння, яке визначає динаміку сферичної бульбашки в нескінченному об'ємі рідини.[1][2][3][4] Загальний вигляд цього рівняння записується таким чином:

PB(t)P(t)ρL=Rd2Rdt2+32(dRdt)2+4νLRdRdt+2SρLR

де

PB(t) — тиск всередині бульбашки
P(t) — зовнішній тиск, джерело якого знаходиться нескінченно далеко від бульбашки
ρL — густина навколишньої рідини, яка є константою
R(t) — радіус бульбашки
νL — кінематична в'язкість навколишньої рідини, яка є константою
S — поверхневий натяг бульбашки

За умов, що PB(t) відомий і P(t) заданий, рівняння Релея–Плессета може бути використане для знаходження для мінливого у часі радіуса бульбашки R(t).

Рівняння Релея–Плессета отримується з рівнянь Нав'є–Стокса при припущенні сферичної симетрії. Без урахування поверхневого натягу і в'язкості, рівняння вперше було отримано Релеєм у 1917 році. Рівняння було вперше було застосовано на так званих кавітаційних бульбашок з Плессетом в 1949 році.[5]

Отримання

Рівняння Релея-Плессета може бути отримано з першооснов, використовуючи радіус бульбашки як динамічний параметр. Розглянемо сферичну бульбашку з радіусом, який залежить від часу, R(t), де t — час. Припустимо, що бульбашка містить рівномірно розподілений всередині газ/пар з однаковою всюди температурою TB(t) і тиском PB(t). Поза бульбашкою знаходиться нескінченний простір рідини, яка має густину ρL і в'язкість μL. Позначимо температуру і тиск, джерела яких знаходяться далеко від бульбашки, як T і P(t) відповідно, де T — константа. При зміні радіальної відстані r від центру бульбашки, змінюються властивості рідини, такі як тиск P(r,t), температура T(r,t), і радіальна швидкість u(r,t). Зауважимо, що властивості рідини визначені тільки поза бульбашкою, при rR(t).

Збереження маси

Через закон збереження маси, закон обернених квадратів вимагає, щоб радіальна швидкість u(r,t) була обернено пропорційна квадрату відстані від джерела (в центрі бульбашки). Нехай F(t) — деяка функція часу,

u(r,t)=F(t)r2

У випадку перенесення нульової маси через поверхню бульбашки, швидкість всередині повинна бути

u(R,t)=dRdt=F(t)R2

що дає

F(t)=R2dR/dt

У разі, коли відбувається перенесення маси, швидкість збільшення маси всередині бульбашки визначається як

dmVdt=ρVdVdt=ρVd(4πR3/3)dt=4πρVR2dRdt

з V — об'єм бульбашки. Якщо uL — швидкість рідини відносно бульбашки на r=R, тоді масове входження в бульбашку визначається як

dmLdt=ρLAuL=ρL(4πR2)uL

з A — поверхня бульбашки. Тепер, використовуючи закон збереження маси dmv/dt=dmL/dt отримаємо uL=(ρV/ρL)dR/dt. Звідси

u(R,t)=dRdtuL=dRdtρVρLdRdt=(1ρVρL)dRdt

Тут

F(t)=(1ρVρL)R2dRdt

У багатьох випадках, густина рідини значно перевищує густину пару, ρLρV, так що F(t) можна апроксимувати як вихідну форму передачі нульової маси F(t)=R2dR/dt, так що

u(r,t)=F(t)r2=R2r2dRdt

Збереження імпульсу

Припускаючи, що рідина є ньютонівською, в нестискуване рівняння Нав'є–Стокса в сферичних координатах для руху в радіальному напрямку дає

ρL(ut+uur)=Pr+μL[1r2r(r2ur)2ur2]

Підставляючи в'язкість νL=μL/ρL, отримуємо

1ρLPr=ut+uurνL[1r2r(r2ur)2ur2]

Підставимо величину u(r,t) зі збереження маси, отримаємо

1ρLPr=2Rr2(dRdt)2+R2r2d2Rdt22R4r5(dRdt)2=1r2(2R(dRdt)2+R2d2Rdt2)2R4r5(dRdt)2

Зауважимо, що в'язкість не враховуються під час заміни. Відокремимо змінні та зінтегруємо вище наведений вираз від границі бульбашки r=R до r, отримуємо

1ρLP(R)PdP=R[1r2(2R(dRdt)2+R2d2Rdt2)2R4r5(dRdt)2]dr
P(R)PρL=[1r(2R(dRdt)2+R2d2Rdt2)+R42r4(dRdt)2]R=Rd2Rdt2+32(dRdt)2

Граничні умови

Позначимо σrr як нормальне напруження в рідині, що спрямоване радіально назовні з центру бульбашки. У сферичних координатах, для рідини з постійною густиною і постійною в'язкістю, напруження має вигляд:

σrr=P+2μLur

Внаслідок чого, в якійсь невеликій частині поверхні бульбашки, сила на одиницю площі, діючи на плівку, має вигляд

σrr(R)+PB2SR=P(R)+2μLur|r=R+PB2SR=P(R)+2μLr(R2r2dRdt)r=R+PB2SR=P(R)4μLRdRdt+PB2SR

де S — поверхневий натяг. Якщо перенесення через границю відсутнє, то ця сила на одиницю площі повинна бути рівна нулю, тому

P(R)=PB4μLRdRdt2SR

і в результаті збереження імпульсу

P(R)PρL=PBPρL4μLρLRdRdt2SρLR=Rd2Rdt2+32(dRdt)2

В результаті підстановки νL=μL/ρL у вище наведений вираз дає нам рівняння Релея–Плессета

PB(t)P(t)ρL=Rd2Rdt2+32(dRdt)2+4νLRdRdt+2SρLR

Використовуючи точкове позначення для запису похідних по часу, рівняння Релея–Плессета можна записати більш точно

PB(t)P(t)ρL=RR¨+32(R˙)2+4νLR˙R+2SρLR

Розв'язки

Нещодавно, були знайдені для рівняння Релея-Плессета для порожньої і газонаповненої бульбашки аналітичні розв'язки у замкнутій формі[6] and were generalized to the N-dimensional case.[7]. Також були проаналізовані розв'язки у випадку, коли У поверхневий натяг присутній через ефект капілярності.[7][8]

Також відомі для особливих випадків, коли поверхневий натяг і в'язкість не враховується, вищі порядки апроксимації.[9]

У статичному випадку, рівняння Релея–Плессета спрощується, внаслідок чого виникає рівняння Юнга-Лапласа:

PBP=2SR

Посилання

Шаблон:Reflist

Джерела

Шаблон:Ізольована стаття