Теорія оптимального фуражування

Матеріал з testwiki
Версія від 19:52, 2 квітня 2022, створена imported>Стефанко1982
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Класична біологічна теорія оптимального фуражування, незалежно розроблена в 1966 році Робертом МакАртуром і Еріком Піанкою (Шаблон:Lang-en) — стверджує, що вибір їжі тваринами залежить від наступних чинників: часу на пошук їжі і часу на обробку їжі. Теорія постулювала, що тварина прагне максимізувати швидкість споживання енергії Е, яку вона отримує з їжі:

V=Et1+t2max, де

E — кількість енергії виду здобичі
t1 — час пошуку здобичі
t2 — час обробки здобичі.

В цілому, поведінка тварин розвиватиметься у напрямі вибору тієї стратегії, яка забезпечить найвищу швидкість споживання енергії V. Якщо тварина витратить більше енергії на пошук і обробку нового виду здобичі, то вона обмежить різноманітність живлення (звузить діапазон дієти) Так, при t1>t2 тварина стає універсалом, а при t1<t2 вибір здобичі буде вузько спеціалізованим.

Ресурси Інтернету