Лема Ріса

Матеріал з testwiki
Версія від 13:19, 3 лютого 2025, створена imported>Олюсь
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Лема Ріса — твердження в функціональному аналізі про властивості лінійних замкнутих просторів у нормованому просторі. Названа на честь угорського математика Фридєша Ріса, що опублікував доведення у випадку гільбертових просторів у 1918 році[1].

Твердження

Нехай Y — замкнутий лінійний підпростір нормованого простору X. Тоді для довільного дійсного числа, такого що 0 < α < 1 існує такий елемент xX, що

x=1

і також

xy>α

для всіх yY. Іншими словами

d(x,Y)>α,

де d(x, Y) позначає відстань елемента x від множини Y щодо норми нормованого простору X.

Доведення

  • Нехай елемент vX \ Y і також позначимо
a=d(v,Y)=infyYvy.
Оскільки підпростір Y є замкнутим, то a > 0. З визначення інфімуму випливає існування такого елемента y0Y, що
avy0<aα.
Нехай x = c(v — y0), де
c=1vy0.
Норма елемента x рівна 1. Окрім того, для кожного yY
xy=c(vy0)y=cv(y0+1cy).
Оскільки
y0+1cyY,
то також
v(y0+1cy)a.
Отже,
xy=cv(y0+1cy)ca=avy0>aa/α=α,
що завершує доведення.

Примітки

Шаблон:Reflist

Джерела

  1. Frigyes Riesz, Über lineare Funktionalgleichungen, Acta Math., 41 (1918), 71–98.