Теорема Барбашина — Красовського

Матеріал з testwiki
Версія від 21:52, 24 січня 2022, створена imported>Олюсь
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У теорії звичайних диференціальних рівнянь теоре́ма Барба́шина — Красо́вського (також при́нцип інваріа́нтності ЛаСа́ля; Шаблон:Lang-en) дає достатні умови асимптотичної стійкості нульового розв'язку системи звичайних диференціальних рівнянь.[1] Загальне твердження було незалежно доведене Шаблон:Нп[2] та Д. П. ЛаСалєм[3]. В англомовних джерелах результат відомий під назвою принцип інваріантності ЛаСаля (Шаблон:Lang-en), тоді як в українській (та радянській) літературі здебільшого вживається термін теорема Красовського, або теорема Барбашина-Красовського.

Постановка

Стан системи у фазовому просторі n (де n) в час t даний точкою x(t)=(x1(t),x2(t),,xn(t)), де x1,x2,,xn диференційовні функції. Розглянемо систему звичайних диференціальних рівнянь x˙(t)=f(x(t)), де f:nn неперервна функція, f(x(t))=ddtx(t). Систему можна коротко записати як x˙=f(x). Припустимо що 0n є точкою рівноваги системи, тобто f(0)=0.

Теорема Барбашина — Красовського

Якщо існує Шаблон:Нп нескінченно велика функція V(x) похідна від якої по часу dVdt вздовж траєкторій системи x˙=f(x) є від'ємно-сталою (тобто dVdt0 повсюди), причому рівність ddtV(x)=0 можлива на монжині, яка не містить цілих траєкторій, крім точки x=0, то нульовий розв'язок системи рівнянь x˙=f(x) стійкий в цілому.

Принцип інваріантності ЛаСаля

Нехай V(x) скалярна функція з неперервними частковими похідними повсюди яка також задовольняє

  1. V(x)>0 коли x0,
  2. V˙(x)0 повсюди,
  3. V(x) з тим як ||x||.

Якщо рівність V˙(x)Vf(x)=0 можлива на монжині, яка не містить цілих траєкторій, крім точки x=0, то нульовий розв'язок системи рівнянь x˙=f(x) стійкий в цілому.

Див. також

Примітки

Шаблон:Reflist

Оригінальні статті

Посилання

Шаблон:^Шаблон:Портали

  1. М. О. Перестюк, О. С. Чернікова. Теорія стійкості Шаблон:Webarchive, §3. Узагальнення теореми Ляпунова про асимптотичну стійкість, §4. Узагальнення третьої теореми Ляпунова.
  2. Красовский Н. Н. Некоторые задачи теории устойчивости движения Шаблон:Webarchive, 1959. Шаблон:Ref-ru
  3. LaSalle, J.P. Some extensions of Liapunov's second method, IRE Transactions on Circuit Theory, CT-7, pp. 520-527, 1960. Шаблон:Ref-en