Ураніл
Шаблон:Частина зображення Урані́л — неорганічний урановмісний катіон складу UO22+.
Утворювані уранілом солі зазвичай є легкорозчинними кристалами жовтого кольору. Найбільш поширеними сполуками є уранілацетат, уранілнітрат, уранілсульфат, уранілфлуорид. На відміну від інших актиніл-іонів, ураніл здатен утворювати леткі оксогалогеніди UO2Cl2 і UO2Br2.[1]
Іноді уранілом називають вільний оксид урану(IV) UO2, що має подібні до металу властивості та який вважався німецьким хіміком Клапротом окремим металом до того, як було виділено справжній елемент (французом Шаблон:Не перекладено)[2].
Будова

Іон UO22+ зазвичай має лінійну будову. Порядок зв'язку U—O тут більший за подвійний, умовно потрійний. Він утворюється перекриванням 5f- і 6d-орбіталей урану з трьома p-орбіталями на атомах кисню (двома p- і однією sp-гібридною), внаслідок якого виникають один сигма- і два пі-зв'язки. Зв'язки U—O є надзвичайно сильними і вони майже завжди коротші за екваторіальні — відстань між ними складає 180 пм. В деяких сполуках уранілу кут O—U—O може дещо відхилятися від значення 180° на 5—20°[3]
Поширення у природі

Сполуки уранілу є однією з переважних форм урану у мінеральних покладах. До основних представників належать: Шаблон:Columns
Отримання
Сполуки уранілу утворюються при дії на уран водними розчинами кислот:
- ; E0=1,444 В
Стандартна ентальпія утворення іона в розчині складає -1019,0 Дж/(моль·K).
Однак, як правило, в промисловості та лабораторній практиці сполуки уранілу отримують з інших сполук урану, зокрема, обробкою кислотами або газуватими галогеноводнями триоксиду, діоксиду або пероксиду урану, триуран-октоксиду тощо.
Хімічні властивості
У воді сполуки уранілу гідролізуються і розчини набувають чітко вираженої кислотності. Процес гідролізу є доволі складним, він описується координуванням молекул води із відокремленням від них H+, а в подальшому супроводжується полімеризацією із утворенням OH-містків:
У кислих розчинах ураніл-іон відновлюється:
- ; E0=0,062 В
- ; E0=0,327 В