Рівняння Маєра

Матеріал з testwiki
Версія від 13:00, 10 лютого 2025, створена imported>Zviribot (Cat-a-lot: Moving from Category:Термодинаміка to Category:Термодинамічні рівняння за допомогою Cat-a-lot)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Рівня́ння (формула, співвідношення) Ма́єра (Шаблон:Lang-en) — рівняння, що визначає для газів зв'язок між теплоємностями для ізобаричних (за сталого тиску) та ізохоричних (за сталого об'єму) процесів і має вигляд:

де M — молярна маса газу, R — універсальна газова стала.

Ці співвідношення вперше були обґрунтовані у 1845 році німецьким дослідником Р. Маєром у його науковій публікації «Органічний рух у його зв'язку з обміном речовин» (Шаблон:Lang-de).

Загальні поняття

Якщо в результаті теплообміну тілу передається деяка кількість теплоти, то внутрішня енергія тіла і його температура змінюються. Кількість теплоти Q, що необхідна для нагрівання 1 кг речовини на 1 К називають питомою теплоємністю речовини c.

c=QmΔT.

Часто використовують для зручності молярну теплоємність Cm:

Cm=Mc.

Визначена таким способом теплоємність не є однозначною характеристикою речовини. Відповідно до першого закону термодинаміки зміна внутрішньої енергії тіла залежить не лише від отриманої кількості теплоти, а й від роботи, виконаної тілом. Залежно від умов, при яких здійснювався процес теплопередачі, тіло могло здійснювати різну роботу. Тому однакова кількість теплоти, передана тілу, може викликати різні зміни його внутрішньої енергії і, отже, температури.

Така неоднозначність визначення теплоємності характерна лише для газоподібної речовини. При нагріванні рідких і твердих тіл їх об'єм практично не змінюється, і робота розширення прямує до нуля. Тому вся кількість теплоти, отримана тілом, йде на зміну його внутрішньої енергії. На відміну від рідин і твердих тіл, газ в процесі теплопередачі може суттєво змінювати свій об'єм і здійснювати при цьому роботу. Тому теплоємність газоподібної речовини залежить ще від характеру термодинамічного процесу.

Доведення

Зазвичай розглядають два значення теплоємності газів: Cvm — молярна теплоємність в ізохорному процесі (V = const) і Cpm — молярна теплоємність в ізобарному процесі (p = const).

У термодинамічному процесі за сталого об'єму газ роботи не здійснює: A = 0. З першого закону термодинаміки для 1 моля газу випливає:

Qv=CvmΔT=ΔU.

Зміна ΔU внутрішньої енергії газу прямо пропорційна до зміни ΔT його температури.

Для процесу, перебіг якого відбувається за сталого тиску перший закон термодинаміки дає:

Qp=ΔU+p(V2V1)=CvmΔT+pΔV,

де ΔV — зміна об'єму одного моля ідеального газу при зміні його температури на ΔT. Звідси випливає:

Cpm=QpΔT=Cvm+pΔVΔT.

Відношення ΔVΔT може бути визначене з рівняння стану ідеального газу, записаного для одного моля:

pV=RT.

При p=const

pΔV=RΔT або ΔVΔT=Rp.

Таким чином, співвідношення, що описує зв’язок між молярними теплоємностями набуде вигляду (формула Маєра)

Cpm=Cvm+R.

Молярна теплоємність Cpm газу в термодинамічному процесі, що відбувається за сталого тиску завжди більша за молярну теплоємність Cvm у процесі при сталому об'ємі.

Відношення теплоємностей в процесах з постійним тиском і постійним об'ємом носить назву «показник адіабати» (γ) і відіграє важливу роль в термодинаміці:

γ=CpmCvm.

З рівняння Маєра випливає, що:

cvm=Rγ1 або cv=R(γ1)M;
cpm=γRγ1 або cp=γR(γ1)M.

Див. також

Джерела

  • Яворський Б. М., Детлаф А. А., Лебедев А. К. Довідник з фізики для інженерів та студентів вищих навчальних закладів / Переклад з 8-го переробл. і випр. вид. Т.: Навчальна книга — Богдан, 2007. — 1040 с. — ISBN 966-692-818-3
  • Савельев И. В. Курс общей физики. Т.1: Механика. Молекулярная физика. — 2-е изд., перераб. — М.: Наука, 1982. — 432 с.