Квазігеодезична лінія

Матеріал з testwiki
Версія від 13:42, 28 березня 2022, створена imported>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Квазігеодезична лінія — це крива в метричному просторі, для якої правий та лівий повороти не від'ємні. Квазігеодезична лінія узагальнює поняття геодезичної лінії. Будь-яка геодезична лінія буде квазігеодезичною, тому, що у неї правий та лівий повороти дорівнюють нулю.

Прикладом квазігеодезичної, але не геодезичної лінії буде коло в основі конуса.

У сенсі внутрішньої метрики всяка квазігеодезична лінія без кратних точок є межею геодезичних.[1]

Властивості квазігеодезичної лінії

Відомо, що на всякій регулярній замкненій опуклій поверхні існують принаймні три замкнені геодезичні без кратних точок. Ця відома теорема була висловлена ​​ще в 1905 році Анрі Пуанкаре, але повний її доказ було дано тільки майже 25 років по тому Люстерніком і Шнірельманом. Однак на нерегулярній замкненій опуклій поверхні замкнених геодезичних без кратних точок може не бути зовсім.

На замкненій опуклій поверхні існують принаймні три геометрично різні замкнені квазігеодезичні лінії.[2]

Екстремальна властивість квазігеодезичної лінії на опуклій поверхні

Файл:Quasi-geodesic.svg
Деформація квазігеодезичної лінії вздовж прямих, що виходять з тіла К

Нехай замкнена опукла поверхня F обмежує тіло К, γAB квазігеодезична на ній без самоперетинів. Якщо квазігеодезична γAB деформується в криву γ'AB так, що кінці А і В залишаються нерухомими, а всяка внутрішня точка кривої переміщується назовні вздовж прямої, яка виходить з тіла К, то отримана в результаті деформації крива γ'AB буде мати довжину не меншу ніж у кривої γAB [2].

Посилання

Примітки

Шаблон:Reflist

  1. Александров А. Д. Внутренняя геометрия выпуклых поверхностей. Ленинград: ОГИЗ, 1948. — 386 с.
  2. 2,0 2,1 Погорелов. А. В. Квазигеодезические линии на выпуклой поверхности. Математический сборник. Т. 25 (67) : 2. М.: Изд. АН СССР, 1949. с. 275–306. [1]