Лінеаризація

Матеріал з testwiki
Версія від 23:25, 11 грудня 2021, створена imported>Andriy.vBot (виправлення дат)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Лінеаризáція — (Шаблон:Lang-la — лінійний), один з методів наближеного подання нелінійних систем, при якому дослідження нелінійної системи замінюється аналізом лінійної системи, в деякому розумінні еквівалентної початковій. Методи лінеаризації мають обмежений характер, тобто еквівалентність початкової нелінійної системи і її лінійного наближення зберігається лише при певному «режимі» роботи системи, а якщо система переходить з одного режиму роботи на іншій, то слід змінити і її лінеаризировану модель. Застосовуючи лінеаризацію, можна з'ясувати багато якісних і особливо кількісних властивостей нелінійної системи.

Лінеаризація функції

Лінеаризація функції — це дієвий метод для наближеного обчислення значення функції y=f(x) в будь-якій x=a, беручи за основу нахил функції в x=b, за умови неперервності f(x) на [a,b] (або [b,a]) і того, що a достатньо близько до b. Коротко, лінеаризація обчислює наближене значення функції біля x=a.

Наприклад, 4=2. Однак, що буде хорошим наближенням для 4.001=4+.001?

Будь-яку функцію y=f(x) можна лінеаризувати якщо вона неперервна біля цікавої нам точки. Для лінеаризації La(x) функції f(x) в точці x=a виконується La(a)=f(a). Загальною формою рівняння в околі точки (y0,x0) при нахилі M є: yy0=M(xx0).

Використовуючи точку (a,f(a)), La(x) набуває вигляду y=f(a)+M(xa). Бо неперервні функції є локально лінійні, найкращим нахилом для підстановки буде нахил дотичної до f(x) у x=a.

Наближення для f(x)=x^2 у (x, f(x))

Візуально, на зображені показана дотична лінії для f(x) у x. В x+h, де h є будь-яким достатньо малим по модулю значенням, f(x+h) дуже близьке до значення на дотичній в точці (x+h,L(x+h)).

У результаті отримуємо рівняння для лінеаризації функції в x=a:

y=f(a)+f(a)(xa)

Приклад

Щоб знайти 4.001, ми можемо використати те, що 4=2. Лінеаризацією f(x)=x в x=a є y=a+12a(xa), бо функція f(x)=12x визначає нахил функції f(x)=x в x. При a=4, лінеаризація в 4 є y=2+x44. У цьому випадку x=4.001, отже 4.001 це приблизно 2+4.00144=2.00025. Справжнє значення близьке до 2.00024998.

Лінеаризація функції багатьох змінних

Рівняння для лінеаризації функції f(x,y) в точці p(a,b) таке:

f(x,y)f(a,b)+f(x,y)x|a,b(xa)+f(x,y)y|a,b(yb)

Узагальнене рівняння для лінеаризації функції багатьох змінних f(𝐱) у точці 𝐩 таке:

f(𝐱)f(𝐩)+f|𝐩(𝐱𝐩)

де 𝐱 є вектором змінних і 𝐩 точка в якій ми лінеаризуємо.[1]

Лінеаризація нелінійних систем звичайних диференціальних рівнянь

Лінеаризація дає можливість розглядати нелінійну систему як лінійну в деякому обмеженому сенсі і таким чином аналізувати її поведінку в околі цікавих нам точок. Зазвичай це критичні точки, тобто такі, де 𝐅(𝐱,t)=0. Лінеаризація функції це доданок першого порядку з ряду Тейлора біля точки. Отже для системи визначеної рівнянням

d𝐱dt=𝐅(𝐱,t),

лінеаризовану систему можна записати як

d𝐱dt=𝐅(𝐱𝟎,t)+D𝐅(𝐱𝟎,t)(𝐱𝐱𝟎)

де 𝐱𝟎 це цікава нам точка і D𝐅(𝐱𝟎) це якобіан 𝐅(𝐱) evaluated at 𝐱𝟎.

Якщо точка 𝐱𝟎   критична, то рівняння набуває вигляду

d𝐱dt=𝐉F(𝐱𝟎,t)(𝐱𝐱𝟎)

Примітки

Шаблон:Reflist