Теорема Варіньона (механіка)

Матеріал з testwiki
Версія від 20:35, 21 березня 2024, створена imported>Tetiana Tkachuk
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Otheruses

Файл:TeorVarinion.png
Схема до пояснення теореми Варіньона у векторній формі запису

Теоре́ма Варіньо́на — одна з теорем механіки, що встановлює залежність між результуючим моментами заданої системи збіжних сил і моментом їх рівнодійної відносно довільного центра або осі. Сформульована П'єром Варіньоном (Шаблон:Lang-fr, 1654–1722) в 1687 році у роботі «Проєкт нової механіки…»[1], на основі поняття векторної величини та закону додавання сил за правилом паралелограма, введеними в механіку голландським математиком та інженером Сімоном Стевіном (Шаблон:Lang-nl, 1548–1620).

Теорема Варіньона:

Якщо система сил (F¯i), прикладених до абсолютно твердого тіла має рівнодійну (R¯), то момент рівнодійної M¯O відносно довільного центра (O) (осі z) дорівнює сумі моментів всіх сил M¯O(Fi) системи відносно того ж центра (осі).

Моменти сил відносно центра O — величини векторні і сума є геометричною (векторною):

M¯O=i=1N(r¯i×F¯i)=r¯×i=1NF¯i=r¯×R¯.

Моменти сил відносно осі z — величини скалярні і сума є алгебраїчною.

M¯z=i=1NMz(Fi)

Моменти сил відносно центра О можуть також розглядатися як величини алгебраїчні, коли всі сили F¯i, розташовані в одній площині й центр О лежить в тій же площині. Теорема Варіньона використовується при розв'язанні задач з різних розділів механіки (особливо статики): опору матеріалів, будівельної механіки тощо.

Див. також

Примітки

Шаблон:Reflist

Джерела

  • Федорченко А. М. Теоретична механіка, Київ: Вища школа, 1975., 516 с.
  • Павловський М. А. Теоретична механіка: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. - К.:Техніка,2002. - 512 с. ISBN 966-575-184-0.
  • Цасюк В. В. Теоретична механіка: Навчальний посібник. - К.:ЦУЛ,2004. - 402 с. ISBN 966-8253-79-5
  1. Projet d'une nouvelle Mechanique avec Un Examen de l'opinion de M. Borelli, sur les propriétez des Poids suspendus par des Cordes. Paris, Veuve d'Edme Martin, Jean Boudot, & Estienne Martin 1687.