Крапка (діакритичний знак)
Як діакритичний знак, точка (Шаблон:Lang-en) може бути інтерпунктом ( · ), або ж бути над чи під буквою. Цей знак вживається для утворення літер розширеної латинки у центральноєвропейських та в'єтнамській мовах.
Над літерою
У Юнікоді надрядкова точка має назву combining dot above та має код U+0307.
Крім того, є ряд незалежних символів:
- У романізації арабської мови ġ відповідає літері гайн.
- Традиційна ірландська типографія використовує точку, де вона позначає леніцію: Шаблон:Unicode. Інакше леніцію можна зобразити додаванням справа літери h, наприклад: bh ch dh fh gh mh ph sh th. У давньоірландській орфографії точка вживалася лише в літерах Шаблон:Unicode, а додаткова літера h у диграфах ch ph th; леніція інших літер не позначалася. Згодом обидві позначки поширилися на всі ленітовні приголосні та використовувалися одночасно. Врешті стандартною практикою було визнано вживання крапки при використанні ґельського шрифту та h для шрифту антиква. Тому ċ та ch у сучасній ірландській позначають той самий фонетичний елемент.
- литовська: ė вимовляється як Шаблон:IPA, на відміну від ę, яка відповідає нижчому Шаблон:IPA (що раніше був назалізованим) та e (Шаблон:IPA).
- мальтійська: ċ позначає глухий заясенний африкат, ġ — дзвінкий заясенний африкат, ż — дзвінкий ясенний фрикативний.
- Давньоанглійська мова: у модернізованій орфографії ċ позначає глухий заясенний африкат Шаблон:IPA, ġ — твердопіднебінний апроксимант Шаблон:IPA (у більш ранніх текстах, імовірно, дзвінкий твердопіднебінний фрикативний Шаблон:IPA)
- Польська: ż позначає дзвінкий ретрофлексний фрикативний.
- У чеченській латинці 1992 року було 5 літер із верхньою точкою: ċ [ʦ’], ç̇ [ʧ’], ġ [ʁ], ẋ [ħ], q̇ [q’].
- У турецькій мові точка над малими i та j (та великою İ) вважається не незалежним знаком, а власною частиною літери та зветься тіттл, або надрядкова крапка.
У математиці та фізиці інколи позначає похідну за часом, наприклад, , хоча така позначка не є стандартною.
Під літерою
У Юнікоді підрядкова точка називається combining dot below та має код U+0323.
Крім того, є ряд незалежних символів:
- В IAST та інших романізаціях індоарійських мов крапка під літерою позначає ретрофлексні приголосні: (в алфавітному порядку відповідних мов): ṭ, ḍ, ṛ, ḷ, ṇ, ṣ, тоді як точка під m (ṃ) позначає анусвару, знак назалізації. Часто в сучасних транслітераціях санскриту крапка використовується замість кільця під голосними r та l.
- У романізаціях семітських мов крапка під приголосною позначає емфатичну приголосну. Приклади:
- Західні діалекти астурійської мови вживають літеру Ḷḷ на позначення дзвінкого ретрофлексного проривного. У тій же мові використовується Шаблон:Unicode, що означає глухий гортанний фрикативний.
- У в'єтнамській тон nặng (нисхідний глоталізований) голосного звука позначається крапкою під літерою: ạ ặ ậ ẹ ệ ị ọ ộ ợ ụ ự ỵ.
- У мові йоруба крапка використовується під o, e та s (Шаблон:Unicode).
- У мові іґбо є літери ị, ọ та ụ. Точка відповідає за редукцію висоти голосного звука.
У писемності деванагарі точка під символом називається нукта.