Випередження рівнодення
Випередження рівнодення (Шаблон:Lang-lat) — історична назва для поступового зсуву точок весняного та осіннього рівнодень (тобто, точок перетину небесного екватора з екліптикою) вздовж екліптики назустріч видимому річному руху Сонця.

Історія
Випередження рівнодення відкрив давньогрецький астроном Гіппарх у II ст. до н.е. Його пояснення (з погляду механіки) вперше дав Ісаак Ньютон 1687 року[1].
Докладну теорію розробили Жан д'Аламбер, П'єр-Симон Лаплас та Леонард Ейлер у XVIII сторіччі[1].
Причини
Основною причиною випередження рівнодення є прецесія осі добового обертання Землі[1]. Прецесію поділяють на місячно-сонячну, планетну[1] та геодезичну (зумовлену ефектами загальної теорії відносності). На повільний прецесійний рух накладаються невеликі та швидші нутаційні коливання земної осі[2].
Ефекти
Числові значення прецесії вперше визначив Фрідріх Бессель на початку XIX сторіччя. Потім Їх уточнили Отто Струве та Саймон Ньюком[1].
Місячно-сонячна прецесія зумовлює віковий квазірівномірний рух середнього полюса по малому кругу небесної сфери з повільно-змінним радіусом приблизно рівним навколо полюса екліптики. Приводить до зсуву точки весняного рівнодення вздовж екліптики на 50,39″/рік у напрямку назустріч руху Сонця.
Прецесія від планет зсуває точку зі швидкістю приблизно на 11″ за сторіччя (0,11″/рік) у напрямку руху Сонця, а також зменшує нахил екліптики до екватора приблизно на 47″/сторіччя (у сучасну епоху)[3].
Геодезична прецесія зсуває точку на 1,92″/сторіччяШаблон:Джерело?.
Місячно-сонячна нутація викликає періодичний зсув точки по екліптиці. Головний член цих коливань має амплітуду та період 18,6 року. Варіації нахилу екліптики з амплітудою мають період близько дев'яти років. Прямі збурення від планет безпосередньо на обертання Землі й опосередковані збурення (через вплив планет на орбіту Місяця) призводять до появи планетних членів у нутації. Загалом теорія нутації враховує більше сотні періодичних членів[4].
Геодезична нутація має амплітуду кутової секунди.
Загальним ефектом випередження рівнодення є рух точки вздовж екліптики на 50,26″/рік у напрямку назустріч руху Сонця[1][4]. Повний оберт відбувається приблизно за 25,8 тис. років (платонівський рік).
На початку нашої ери точка весняного рівнодення перебувала в сузір'ї Овна. Саме тоді її позначали знаком цього сузір'я — . Наразі точка весняного рівнодення зсунулася більше ніж на на захід і перебуває в сузір'ї Риб, однак її позначення збереглося.
Див. також
Джерела
Література
- ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюAESне вказано текст - ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюAES_Нутаціяне вказано текст - ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюAES_не вказано текст - ↑ 4,0 4,1 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюЖаров_2002не вказано текст