Сферична система координат

Матеріал з testwiki
Версія від 15:58, 15 червня 2024, створена imported>Olexa Riznyk (Скасування редагування № 39719347 користувача Sasha Foka (обговорення) все було правильно)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Точка P має три декартових і три сферичних координати

Сферичними координатами називають систему координат для відображення геометричних властивостей фігури в трьох вимірах за допомогою задання трьох координат (r,θ,φ), де r — відстань до початку координат, а θ і φ — зенітний і азимутальний кути відповідно.

Поняття зеніту і азимуту

Поняття зеніт і азимут широко використовуються в астрономії. Взагалі зеніт — це напрямок вертикального підйому над довільно вибраним пунктом (точкою спостереження), що належить так званої фундаментальної площини. Як фундаментальна площина в астрономії може бути обрана площина, в якій лежить екватор, або площина, в якій лежить горизонт, або площина екліптики тощо, що породжує різні системи небесних координат. Азимут — кут між довільно вибраним променем фундаментальної площини з початком в точці спостереження та іншим променем цій площині, які мають загальний початок з першим.

На наведеному малюнку сферичної системи координат, фундаментальна площина — це площина xy. Зеніт — якась віддалена точка, що лежить на осі Z і видима з початку координат. Азимут відраховується від осі X до проєкції радіус-вектора r на площину xy. Це пояснює назви кутів, як і те, що сферична система координат може служити узагальненням (нехай хоча б і наближеним) безлічі різновидів систем небесних координат.

Визначення

Три координати (r,θ,φ) визначені як:

  • r0 — відстань від початку координат до заданої точки P.
  • 0θ180 — кут між віссю Z і відрізком, що з'єднує початок системи координат і точку P.
  • 0φ360 — кут між віссю X і проєкцією відрізку, що з'єднує початок координат з точкою P, на площині XY.

Кут θ називається зенітний, або полярний, або нормальний, англ. colatitude, а кут φ — азимутальний. Кути θ і φ не мають значення при r=0, а φ не має значення при sin(θ)=0 (тобто при θ=0 або θ=180).

Залежно чи незалежно від стандарту (ISO 31-11), існує і така угода щодо позначень, коли замість зенітного кута θ, використовується кут між проєкцією радіус-вектора точки r на площину xy і самим радіус-вектором r, що дорівнює 90 — θ. Він називається кутом підйому і може бути позначений тією ж буквою θ. В цьому випадку він буде змінюватись в межах 90θ90.

Тоді кути θ і φ не мають значення при r=0, так само як і в першому випадку, а φ не має значення при sin(θ)=0, так само як і в попередньому випадку, (але вже при θ=90 або θ=90).

Перехід до інших систем координат

  • Декартова система координат
    • Від сферичних до декартових:
      {x=rcosφsinθ,y=rsinφsinθ,z=rcosθ.
    • Від декартових до сферичних:
      {r=x2+y2+z2,θ=arccos(zx2+y2+z2)=arctg(x2+y2z),φ=arctg(yx).
      • (тут, звісно, потрібне уточнення для значень φ поза першим квадрантом; те ж саме для всіх формул з арктангенсом тут і нижче; однак, заміна на відповідну формулу з арккосинусом знімає це питання по відношення до координати θ).
    • Модуль якобіана перетворення від сферичних до декартових координат:
      |J|=r2sinθ.
  • Циліндрична система координат
    • Від сферичних до циліндричних:
      {ρ=rsinθ,φ=φ,z=rcosθ.
    • Від циліндричних до сферичних:
      {r=ρ2+z2,θ=arctg(ρz),φ=φ.
    • Модуль якобіану перетворення від сферичних до циліндричних координат:
      |J|=r.

Диференціальні характеристики

Сферичні координати є ортогональними, тому метричний тензор набуває діагональної форми:

gij=(1000r2000r2sin2θ),gij=(10001r20001r2sin2θ)
  • det(gij)=r4sin2θ. 
  • Квадрат диференціала довжини дуги:
ds2=dr2+r2dθ2+r2sin2θdφ2.
Hr=1,Hθ=r,Hφ=rsinθ.
Γ221=r,Γ331=rsin2θ,
Γ212=Γ122=Γ133=Γ313=1r,
Γ332=cosθsinθ,Γ233=Γ323=ctgθ.

Інші дорівнюють нулю.

Див. також

Джерела

Посилання

Шаблон:Сферична тригонометрія