Синильна кислота

Ампула чистого рідкого ціаніду водню

Сини́льна кислота́, ціані́дна кислота́ також ціанід водню — кислота із хімічною формулою HCN. Безбарвна, прозора, дуже летка рідина. Пара її в звичайному стані безбарвна, має своєрідний п'янкий запах (гіркого мигдалю). Добре змішується з водою. Дуже токсична.

Фізичні властивості

Температура кипіння Шаблон:Nobr, замерзання Шаблон:Nobr, питома вага — 0,7, густина пари в повітрі — 0,94, леткість при Шаблон:Nobr — Шаблон:Nobr, з водою змішується в довільних співвідношеннях, добре сорбується пористими речовинами, добре розчинюється в жирах.

Отримання

В лабораторних умовах синильна кислота може бути отримана з червоної кров'яної солі та розведеної кислоти:

${𝖪}_{\mathrm{𝟥}}\mathsf{[}𝖥𝖾\mathsf{(}𝖢𝖭{\mathsf{)}}_{\mathrm{𝟨}}\mathsf{]}\mathsf{+}\mathrm{𝟨}𝖧𝖢𝗅\stackrel{}{\to }\mathrm{𝟥}𝖪𝖢𝗅\mathsf{+}𝖥𝖾𝖢{𝗅}_{\mathrm{𝟥}}\mathsf{+}\mathrm{𝟨}𝖧𝖢𝖭\mathsf{\uparrow }$

Хімічні властивості

При взаємодії з лугами синильна кислота дає ціаніди, які є більш токсичними і стійкими сполуками.

HCN + KOH(NaOH) → KCN(NaCN) + H₂O

Взаємодія з хлором призводить до утворення хлорціану, який теж має високу токсичність:

HCN + Cl₂ → CNCl + HCl

З цього випливає, що проведення дегазації синильної кислоти недоцільно. Із солями дво- і тривалентного заліза утворює берлінську лазур — ціанисту сіль заліза синього кольору, яка малорозчинна у воді: KFe⁺³[Fe⁺²(CN)₆].

Реакція може використовуватись для індикації отруйної речовини. Окислювачі синильну кислоту переводять у малотоксичну ціанову кислоту. Цю властивість можна використовувати для хімічної обробки ран.

Із сірковмісними речовинами (тіосульфат натрію) синильна кислота утворює тіоціанати, а з альдегідами і кетонами (глюкоза) — ціангідрини.

НCN + S → НSCN (тіоціанатна кислота)

Ці сполуки є малотоксичними і ця властивість закладена в основу виготовлення антидотів. Ціаніди легко вступають у реакції комплексоутворення із солями важких металів, наприклад із сульфатами заліза і міді, що використовується при виготовленні хімічного поглинача в сучасних фільтрувальних протигазах.

Токсичність

Шаблон:Медпопередження Фізичні властивості синильної кислоти зумовлюють шляхи проникнення отрути до організму. Головний шлях є інгаляційний, тобто у разі застосування синильної кислоти можливі ураження, якщо не застосовувати протигазу. Небезпечними для людини є пара синильної кислоти в концентрації 0,1–Шаблон:Nobr, яка при експозиції 15–Шаблон:Nobr спричиняє важке ураження. Смертельними вважаються концентрації:

• 0,2–0,3 г/м³ при експозиції 5–Шаблон:Nobr;
• 0,4–0,8 г/м³ при експозиції 2–Шаблон:Nobr

Вони призводять до швидкої смерті.

При отруєнні через рот смертельними дозами для синильної кислоти є Шаблон:Nobr, ціаніду калію — Шаблон:Nobr, ціаніду натрію — Шаблон:Nobr.

Симптоми: судоми, різкий ціаноз шкіри та слизових оболонок. Через декілька хвилин настає смерть від зупинки дихання. При дії менших доз з'являються різкий головний біль, нудота, блювання, біль у животі. Зростає загальна слабкість, задишка, серцебиття, судоми; втрата свідомості. Смерть настає через декілька годин при явищах гострої серцево-судинної недостатності та зупинки дихання.

Невідкладна допомога: інгаляція ізоамілнітриту (2–3 ампули)(часто називають амілнітритом), при передозуванні пошкоджує більше гемоглобіну ніж потрібно для реактивації виведених з ладу ферментів клітинного дихання), промивання шлунку через зонд розчином перманганату калію (1:1000) або Шаблон:Nobr розчином тіосульфату натрію. В/в повільно натрію нітрит (Шаблон:Nobr Шаблон:Nobr розчину); під шкіру ефедрин, кордіамін; в/в тіосульфат натрію (Шаблон:Nobr Шаблон:Nobr розчину), метиленовий синій (Шаблон:Nobr Шаблон:Nobr розчину), глюкоза (Шаблон:Nobr Шаблон:Nobr розчину). Оксигенотерапія.

Посилання

• КИСЛОТА ЦІАНІДНА Шаблон:Webarchive // Фармацевтична енциклопедія
• http://likar.org.ua/content/view/6337/432/lang,uk/ Шаблон:Webarchive