Борнове наближення

Матеріал з testwiki
Версія від 10:12, 13 червня 2018, створена imported>Uawikibot1 (вікіфікація)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бо́рнове набли́ження — метод розв'язку квантово-механічної задачі розсіювання часток, який зводиться до заміни невідомої хвильової функції в правій частині рівняння Шредінгера в інтегральній формі на відомий вираз.

Наприклад, при розгляді розсіювання безспінових часток, які взаємодіють через потенціал V(r) стаціонарне рівняння Шредінгера можна переписати у вигляді

ψ(𝐫)=ei𝐤𝐫μ2π2exp(ik|𝐫𝐫|)|𝐫𝐫|V(r)ψ(𝐫)d3r,

де μ — зведена маса,  — приведена стала Планка, 𝐤 — хвильовий вектор частинки, яка налітає на мішень, ψ(𝐫) — невідома функція.

Невідома хвильова функція входить до правої частини рівняння й стоїть під інтегралом. Це рівняння можна підставити саме в себе, тобто замінити в правій частині під інтегралом хвильову функцію на той вираз, який дає для неї саме рівняння. Як наслідок,

ψ(𝐫)=ei𝐤𝐫μ2π2exp(ik|𝐫𝐫|)|𝐫𝐫|V(r)ei𝐤𝐫d3r+(μ2π2)2exp(ik|𝐫𝐫|)|𝐫𝐫|V(r)exp(ik|𝐫𝐫|)|𝐫𝐫|V(r)ψ(𝐫)d3rd3r.

Таку процедуру можна повторювати N разів, отримуючи в правій частині дедалі вищі ступені V(r).

Якщо процедуру обірвати на N-му кроці й відкинути інтеграл із невідомою функцією, то одержимо N-те Борнове наближення для хвильової функції. Обривання процедури зазвичай обґрунтовується або малістю потенціалу V(r) або обмеженістю області його дії.

Найчастіше використовується перше Борнове наближення. Його часто називають просто Борновим наближенням.

Борнове наближення можна використовувати при розсіянні будь-яких хвиль, наприклад, електромагнітних.

Джерела

Шаблон:Physics-stub