Оператор кутового моменту

Матеріал з testwiki
Версія від 08:04, 2 червня 2023, створена imported>Dmytro Tvardovskyi (growthexperiments-addlink-summary-summary:2|1|0)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
"Векторні конуси" загального кутового моменту J (фіолетовий), орбіти L (синій) та спіна S(зелений). Конуси виникають через квантову невизначеність між вимірюванням компонентів кутового моменту (see below).
У цій стоячій хвилі на круговій струні коло розбивається рівно на 8 довжин хвилі. Така стояча хвиля може мати 0, 1, 2 або будь-яке ціле число довжин хвиль по колу, але вона не може мати неціле число довжин хвиль, таких як 8.3. У квантовій механіці кутовий момент квантується з подібної причини.
Ілюстрація векторної моделі орбітального кутового моменту.
Різні типи оператори обертання. У верхній рамці зображено дві частинки, зі спіновими станами, схематично позначеними стрілками. Шаблон:Ordered list

Опера́тор моме́нту кі́лькості ру́ху або кутового моменту — це квантово-механічний аналог класичного поняття моменту кількості руху.

Побудова і означення

Для побудови квантово-механічного оператора кутового моменту частки виходять із класичного виразу

𝐋=[𝐫×𝐩],

де 𝐫 — радіус вектор частки, а 𝐩 — її імпульс. При переході до квантової механіки проводять заміну імпульсу на квантовомеханічий оператор імпульсу i. Тоді компоненти оператора кількості руху мають наступну форму

L^x=i(yzzy),
L^y=i(zxxz),
L^z=i(xyyx).

Визначені таким чином оператори є ермітовими.

Комутаційні співвідношення

Компоненти оператора кутового моменту задовільняють наступним комутаційним співвідношенням

[L^x,L^y]=iL^z,
[L^y,L^z]=iL^x,
[L^z,L^x]=iL^y.

Оскільки вони не комутують між собою, то згідно із принципом невизначеності не можуть бути виміряні одночасно. Якщо відоме точне значення одного з них, то невизначеність двох інших буде абсолютною.

Власні функції та власні значення

З огляду на некомутативність компонент, вони не мають спільних власних функцій. В сферичній системі координат найпростіший вигляд має компонента Lz, тож здебільшого шукають її власні функції.

Власними функціями компоненти Lz є комплексні експоненти виду eimφ , де m — ціле число, яке пробігає значення від до .

L^zeimφ=iφeimφ=meimφ.

Власні значення оператора L^z дорівнюють m. Число m називається магнітним квантовим числом. Така назва зумовлена тим, що вперше магнітне квантове число ввели для інтерпретації розщеплення спектральних ліній у магнітному полі (Зееманівське розщеплення).

Оператор квадрата кутового моменту

Важливе значення у квантовій механіці посідає оператор квадрата кутового моменту

𝐋^2=L^x2+L^y2+L^z2.

В сферичні системі координат він має вигляд

𝐋^2=2(1sinθθsinθθ+1sin2θ2φ2).

Цей оператор комутує з будь-якою з компонент оператора кутового моменту.

Власні функції та власні значення оператора квадрата кутового моменту

Завдяки комутативності оператора квадрата кутового моменту 𝐋^2 із L^z, ці два оператори мають спільну систему власних функцій. Квадрат кутового моменту може бути визначеними одночасно із z-вою компонентою.

Власними функціями оператора квадрата кутового моменту є сферичні гармоніки Yl,m(θ,φ).

Власні значення оператора квадрата кутового моменту дорівнюють 2l(l+1), де l — ціле число, яке пробігає значення від нуля до нескінченості. Це квантове число називається орбітальним квантовим числом.

𝐋^2Y(θ,φ)=2l(l+1)Y(θ,φ).

Із теорії сферичних гармонік відомо, що магнітне квантове число m за абсолютною величиною не може бути більшим за l. Тому кожному орбітальному квантовому числу l відповідає 2l+1 різних магнітних квантових числа: m = -l, -l+1…l-1, l.

Див. також

Джерела